Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.10.2014 23:46Мініатюра
Про любов  Про життя і смерть  Про війну  Про сучасність  
111000
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

Вона чекає

Ольга Моцебекер
Опубліковано 29.10.2014 / 26092

Старий годинник на стіні вів свій відлік буття, підводив підсумок прожитого часу, своїм дзвінким звучанням зазивав людей до життєвого простору, безсоромно порушував тишу у хаті. Його маятник рухався то в сторону простору радості, то в сторону печалі, повертався до світла, а потім до тіні, до миру й до війни, до щастя й до сліз. Кожна секунда буття була стартом чи фінішем чиєїсь долі.


Невисока, худа жінка стояла в просторій кімнаті біля дзеркала, дивилася на своє обличчя, але думками подорожувала дуже далеко. Карі очі, ластовиння, невеличкий курносий носик, русяве волосся - зовсім дівчисько. Якби не останні кілька тижнів її блукання в темноті смутку й не різка поява тонесенького мережева зморшок навколо очей, було б не помітно, що дісталася вже сорокаліття.


Кажуть люди, що красива й щаслива. А таки щаслива, - подумала жінка. Щаслива, адже прийде час й вона побачить сина. Не стала відбирати у неї сина наречена із потойбіччя, не повела його у останній весільний смертельний танок, не зачарувала моторошною красою білого холоду смерті, не повела до простору спокою, відпустила до матері у простір життя. То молитва матері, що прорвалися крізь мелодію прощального танцю, в якому вже намагалася закружляти холодна красуня з молодим хлопцем, зворушила вічно спокійне серце. Відпустила, значить десь тут на рідній землі, живий.


Щаслива, адже змогла подолати терновий паркан безжалісних слів: "ваш син загинув у бою, коли привеземо попрощатися, поки невідомо. Повідомимо додатково". Щаслива, бо змогла пройти дорогою, змоченою сльозами, й не втратити себе. Тоді після важких як камінь слів вона витягувала з душі на світ Божий віру, колисала сина ніжною мелодією пісні Роду, напувала його душу каплями слів молитви, огортала сильне високе тіло хлопця ніжністю материнської любові. Нікого не бачила на тій дорозі тоді, крім сина. Не чула чоловіка, доньки, вимолювала серед темноти для сина життя, поки не почула бажаних слів, які вивели на світлу дорогу: "Вважали, що загинув у бою, але мертвим ніхто не бачив".


- Значить живий, втішилося материнське серце. - Десь є живий.


Довгі часи очікування змінювалися днями. "Поки мертвим ніхто ніде не побачив, ні на полі бою, ні в холодних кімнатах медичних закладів, значить, живий", - заспокоювали рідні. Не варто втішати. Вона й сама знає, що син живий, адже старий годинник на стіні не зупинився, йде. Десь далеко на рідній землі так б’ється серце сина. Вона відчуває це серцебиття. Щаслива, що відчуває.



Ще прийдуть мир і щастя в дім. Нехай лише повернеться син, відшукається красуня-наречена, відгуляється весілля. Ой, як же заграють гарно музики, веселі пісні заспівають дівчата, такий танок життя станцює син для неї! Вона вже бачить той танок, відчуває його мелодію.


Старий годинник на стіні веде відлік часу. Десь серце сина продовжує пульсувати, бо віра матері підтримує це серцебиття.


Хлопче, ти лише живи. Вона чекає.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.10.2014 Проза / Мініатюра
Вишневий цвiт
16.12.2014 Проза / Мініатюра
Коли
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Миттєвості життя
25.10.2013
А ти мене любиш, татку?
18.10.2014
Щастя маленьке
29.10.2014
Вона чекає
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.92 (МАКС. 5) Голосів: 12 (11+1+0+0+0)
Переглядів: 315  Коментарів: 3
Тематика: Проза, мініатюра, буття, щаслива, потойбіччя, матір, живий, загинув у бою, материнське серце, мир і щастя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.10.2014 16:07  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Танечко. Так виходить тоді, коли і автор, і читач пропускає чужий біль крізь себе. Нині такий час, що ми всі відкриті до того болю, й чужий біль стає своїм. Саме тому ця тема сприймається так, а не інакше. Я вагалася, чи викладати сюди мініатюру на цю тему, щоб не було наносного чогось. Але потім впевнилася у думці, що переживаючи ций біль у рядочках слів, ми розділяємо його з тими, хто втрачатив у цій війні рідних, так вшановуємо тих, хто там нині проливає свою кров заради миру. Писатиму, звичайно, коли серце попросить. Воно пустотливе часом любить зберігати тишу. Гарного дня:) 

 29.10.2014 09:15  Тетяна Белімова для © ... 

За силою звучання і передачі емоцій, давно вже не читала подібного. Хоча ні - читала. Нещодавно перечитувала дещо з Олександра Жовни, коли готувалася до лекції по сучасній українській новелі. Це майстер людської душі! Він може двома словами змусити плакати, бо ж майстер трагедійного зображення.
Пані Олю! Ви вже досягли високої майстерності у розкритті характеру. Передача психологічних деталей, уведення читача у стан співпереживання і співжиття - це те, що Вам уже дуже гарно вдається (чи просто дано від Бога). Пишіть, будь ласка! У вас такий потенціал!)) 

 28.10.2014 23:36  Віктор Насипаний для © ... 

важко зараз сприймати такі твори. вони намагнічують душу, усе єство холодом смутку-страху. і хоча фінальний аккорд ніби оптимістичний. але тисне якась пригніченість. ВИ ПИШІТЬ. ВАМ ВДАЄТЬСЯ. такий собі шкіц - міні-новелка. ЩАСТИ! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +0
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +45
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди