29.10.2014 23:46
Без обмежень
395 views
Rating 5 | 14 users
 © Ольга Моцебекер

Вона чекає

Старий годинник на стіні вів свій відлік буття, підводив підсумок прожитого часу, своїм дзвінким звучанням зазивав людей до життєвого простору, безсоромно порушував тишу у хаті. Його маятник рухався то в сторону простору радості, то в сторону печалі, повертався до світла, а потім до тіні, до миру й до війни, до щастя й до сліз. Кожна секунда буття була стартом чи фінішем чиєїсь долі.


Невисока, худа жінка стояла в просторій кімнаті біля дзеркала, дивилася на своє обличчя, але думками подорожувала дуже далеко. Карі очі, ластовиння, невеличкий курносий носик, русяве волосся - зовсім дівчисько. Якби не останні кілька тижнів її блукання в темноті смутку й не різка поява тонесенького мережева зморшок навколо очей, було б не помітно, що дісталася вже сорокаліття.


Кажуть люди, що красива й щаслива. А таки щаслива, - подумала жінка. Щаслива, адже прийде час й вона побачить сина. Не стала відбирати у неї сина наречена із потойбіччя, не повела його у останній весільний смертельний танок, не зачарувала моторошною красою білого холоду смерті, не повела до простору спокою, відпустила до матері у простір життя. То молитва матері, що прорвалися крізь мелодію прощального танцю, в якому вже намагалася закружляти холодна красуня з молодим хлопцем, зворушила вічно спокійне серце. Відпустила, значить десь тут на рідній землі, живий.


Щаслива, адже змогла подолати терновий паркан безжалісних слів: "ваш син загинув у бою, коли привеземо попрощатися, поки невідомо. Повідомимо додатково". Щаслива, бо змогла пройти дорогою, змоченою сльозами, й не втратити себе. Тоді після важких як камінь слів вона витягувала з душі на світ Божий віру, колисала сина ніжною мелодією пісні Роду, напувала його душу каплями слів молитви, огортала сильне високе тіло хлопця ніжністю материнської любові. Нікого не бачила на тій дорозі тоді, крім сина. Не чула чоловіка, доньки, вимолювала серед темноти для сина життя, поки не почула бажаних слів, які вивели на світлу дорогу: "Вважали, що загинув у бою, але мертвим ніхто не бачив".


- Значить живий, втішилося материнське серце. - Десь є живий.


Довгі часи очікування змінювалися днями. "Поки мертвим ніхто ніде не побачив, ні на полі бою, ні в холодних кімнатах медичних закладів, значить, живий", - заспокоювали рідні. Не варто втішати. Вона й сама знає, що син живий, адже старий годинник на стіні не зупинився, йде. Десь далеко на рідній землі так б’ється серце сина. Вона відчуває це серцебиття. Щаслива, що відчуває.



Ще прийдуть мир і щастя в дім. Нехай лише повернеться син, відшукається красуня-наречена, відгуляється весілля. Ой, як же заграють гарно музики, веселі пісні заспівають дівчата, такий танок життя станцює син для неї! Вона вже бачить той танок, відчуває його мелодію.


Старий годинник на стіні веде відлік часу. Десь серце сина продовжує пульсувати, бо віра матері підтримує це серцебиття.


Хлопче, ти лише живи. Вона чекає.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра, Про сучасність, Про любов, Про життя і смерть, Про війну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Коли / Мініатюра | Ольга Моцебекер». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вишневий цвiт / Мініатюра | Ольга Моцебекер». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ольга Моцебекер.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.10.2014 09:15  Тетяна Ільніцька => © 

За силою звучання і передачі емоцій, давно вже не читала подібного. Хоча ні - читала. Нещодавно перечитувала дещо з Олександра Жовни, коли готувалася до лекції по сучасній українській новелі. Це майстер людської душі! Він може двома словами змусити плакати, бо ж майстер трагедійного зображення.
Пані Олю! Ви вже досягли високої майстерності у розкритті характеру. Передача психологічних деталей, уведення читача у стан співпереживання і співжиття - це те, що Вам уже дуже гарно вдається (чи просто дано від Бога). Пишіть, будь ласка! У вас такий потенціал!)) 

 28.10.2014 23:36  Віктор Насипаний => © 

важко зараз сприймати такі твори. вони намагнічують душу, усе єство холодом смутку-страху. і хоча фінальний аккорд ніби оптимістичний. але тисне якась пригніченість. ВИ ПИШІТЬ. ВАМ ВДАЄТЬСЯ. такий собі шкіц - міні-новелка. ЩАСТИ! 

Публікації автора Ольга Моцебекер

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 2 | Знайдено: 10
Автор: Ольга Моцебекер
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Миттєвості життя;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;