Про воїнів півкулями...

Слова, текст пісні «Про воїнів півкулями...» Олег Буць

По ниточці, як водиться,

Іде війна, хитається…

Таланти полководчеські –

Хоч наші, та змагаються…

Звіздатії погонами

Лампасники незборені –

Пролізли вгору явно не

Природними відборами…

А тут прийшлось управиться

В боях, де втрати ротами…

А потім стали й хваляться,

Як лоб шкребли воротами…

– А мої – і не впірились…

– А я своїх – під мінами…

Узяли і помірялись –

Такенними Берлінами…

А потім… Вже на «обчество»:

Про поклоніння вічнеє –

Солдатам, що на добриво

Пустили органічнеє…

А їм услід: ви зрадники!

Продажнії ви тварі є!

А їм думок впорядники –

Не тії полушарія…

А чим би дати їм під дих –

Лиш так, щоби не згинули?

А хай самі ховали б тих,

Кого в огонь укинули.

На похорон – з дружинами,

З дітьми іти за трунами.

Відповідать, чому лишив

Їх рідних вічно юними…

І, може, хто пістоль знайде,

Ще й із одною кулею…

А інший… Воювать буде –

Нормальною півкулею…

А нам... Полеглим воїнам –

Життя просити вічнеє:

Ми ж через них на добриво

Не вдались органічнеє…

м. Туркменабат, Туркменистан, 29.10.2014