Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.11.2014 00:18Оповідання
 
30001
Без обмежень
© Симор Гласенко

Джанкой

Симор Гласенко
Опубліковано 10.11.2014 / 26281

Джанкой. Між війною і раєм пір’я кольорового папуги. Напругу жил в гомілках перебороти гіркотою втоми неможливо. Важлива тільки ціль в заметіль. Щоби мушка прицілу цілила тільки в яблучко. Скачки на вибоїнах маразму – моя робота. Втриматися в сідлі – моя турбота. Коза договору з дияволом пройшла погодження. Пожежа душі виривається в строки. Без зайвої мороки. Заламує руки меркату конвой. Джанкой. 

Джанкой. Мишина метушня загнала в піцерію. Піцерія і я. Колія чекає потягу. Стрілки годинника не йдуть. Моє бажання – вирватися скоріше з полону чужого міста, чи містечка, чи містякового обісця татарського вжитку. Влітку тут напевно зеленіє виноград, схили гір зеленіють, зеленіють простори доріг і німіють уста заблудлого очевидця від краси і коси заплетених вражень. Проводжу рукою по скатертині. Офіціант, меню і бутафорна гостинність. Його ніс задертий доверху. Вуха стирчать кумедно. В очах – блиск медальйону золотої мрії. Виграти. Вирватись. Виткатись стрічкою успіху крізь грати провінційного застою. З Джанкою. 

Джанкой. В піцерії вирій. Сюди залетіли і їли. Зграя заробітчан: спортивні штанці, розтягнуті кофти, потерті гаманці і лиця; кремезні долоні і жорстке волосся без зачісок. Перед ними графин, в графині рідина, в рідині спирт, в спирті етил. Злидні прорвали сімейний тил. Голосно говорять. Цокаються. П’ють. П’ють. П’ють. Уб’ють реальність алкоголем і поїдуть далі полем, потягом, плацкартом, в дирку на мапі. 

Три жінки. Повнуваті фігури. Безвкусні манікюри. Павутиння обману вічної молодості зморщує шкіру на шиї. Попіл краси, що повільно горить, маскується фарбою «Palette». Розмові тихші. Сміх дзвінкіший. Щоби всі чули, що ще сміється, ще радується і триває та, що чекає трамвая. Що живе привабливість і занедбаність відганяється мітлою. 

Третій гість, мій герой. Його не бачу. Тільки чую телефонну розмову. Знову і знову про і одне і те ж саме, про втрату коханки. Напевно, ще зранку він п’є, вливає в себе впевненість з краю стакану. Я доїдаю. Піцу і злість на приморську сирість. Щирість відчайдуху так і пре з мого гостя, героя, персонажу Гойї, з витягнутим лицем до кромки абсурдного собору. Свободи, йому хочеться свободи і води, щоб просушити горлянку, і замінити сльози, погрози, відчай і прокляття горе-коханця. Я п’ю каву. Він викликає друга. В поміч, пліч-о-пліч долати незгоду в серцево-судинних стосунках джанкойських амурів. Поки їде друг, я вдивляюся в підлогу. Подовгу знаходячись десь, ти втрачаєш тут. Губиш суть. Тоді тільки шлють привіти поцвілі мрії, упирі святих можливостей, що звуться будні. Приїхав друг. Він слухав його запитання. Чому вона мене кинула? Чому вона мене? Чому вона? Чому? Я мовчу і не бачу. Лише слухаю. Вдача проходить повз мого героя, як туман між пальців. Друг не розуміє. А я розумію. Як туман крізь пальці… Герой нервує. І йде палити. Чи то сигарету, чи то квитки на безтурботну старість. І ось він – в центрі залу. Він носить барсетку. Ноги короткі. Обвислий живіт. Його пасок на брюках – це пасок безпеки. Тепер я бачу. І знаю, чому вона його кинула. Як туман крізь пальці проходить вдача. Крізь мого героя. З Джанкоя. 

Джанкой. Піцерія. Навпроти вокзал і стоптані каблуки вечора. Голос диспетчера десь там, де каси, лавки, камери схову і хтиву запльовані кутки. Гуртки подорожніх мовчки діляться сном між собою. Помічаю, що ліхтар наді мною щоразу змінює колір: синій, зелений, червоний, жовтий, синій, зелений, червоний, жовтий, синій, зелений, червоний, жовтий, синій, зелений, червоний, жовтий, синій, зелений, червоний, жовтий. Рахунок закінчено. Рахунок принесено. Я розраховуюсь. Приховуюсь від думки, що мені не вистачає сміливості бути ніким. Простим і хорошим, десь посередині динні існування пахнути білою м’якоттю звичайного фрукту. Закидаю сумку на плече. І йду. Переходжу вулицю. Де Петро, який попросить у мене допомоги? Кому обтерти ноги косима? Магдалина сіла в 13 вагон і давно закачала відданість в п’ятий айфон. Рух. Моє бажання – побачити мітинг мертвих мух. Моє завдання – ковтнути останній звук, який може когось образити. Пора залазити. На полку. Верхню. Провідник, як заборонений довідник інтимних місць. Чай. Стукіт коліс. Дорога в завтра. Вікно вагону. Ліхтарі перону. Лягаю і лаю свою відчуженість від світу. Де стільки світла. Де щастя. Радість. Де рідні. Близькі і небайдужі люди. І знову в сварці із собою. Я їду. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.11.2014 Проза / Оповідання
Горище
10.11.2014 Проза / Оповідання
Край каменя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання
15.11.2014
Фастів (Частина 1)
10.11.2014
Джанкой
09.11.2014
Хліб птахам
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 4 (3+0+0+0+1)
Переглядів: 131  Коментарів: 2
Тематика: Проза, оповідання, піцерія, Джанкой, пасок безпеки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.11.2014 13:14  Ем Скитаній для © ... 

цікавенно ж як!..дуже сподобалось... 

 12.11.2014 12:02  іміз для © ... 

у Вас є свій неповторний стиль...Незатерті метафори...і тут сподобалось. Чудова Ваша мова! І майстерно!
Хтось поставив одиницю - хм...дивно( 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди