05.10.2010 21:34
601 views
Rating 4 | 3 users
 © Ярина

Тихо... тихо так сонце сідає, 

він мене не кохає, 

іншу додому проводжає, 

солодких снів їй бажає... 

Щасливий і закоханий, 

мною утрачений, 

мріє про завтрашній день, 

де немає моїх пісень. 

Хотіла його повернути, 

та з бездни кохання його не добути, 

він там потонув з головою, 

і відказується іти за мною. 

Тому сама над прірвою стою, 

я програла їй в бою, 

в житті його мене нема, 

там тепер лише вона. 

А жити ж далі маю я, 

та гірко плаче душа моя, 

не хоче тихо так зникать, 

та любов що мріяла літать... 

 2009



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Гімн, Для коханої [для коханого], Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Жестокость мира нас убивает...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Не вижу смысла я в любви...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ярина.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.05.2012 20:07  Каранда Галина 

цікаво, чому це гімн?... 

 19.02.2012 14:21  Тетяна Чорновіл => © 

Над формою ще працювати.... Але так якось беззахисно та сумно написано... Цікаво, чим закінчилась історія.... Скоріше всього, та інша також лишилася з носом... 

Публікації автора Ярина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо