20.11.2014 15:55
для всіх
3079
    
  10 | 11  
 © Бойчук Оля

Три колоски

Полем - як долею, босою-голою

крізь ніч і туман, аби непомітно.

Зранена холодом, страхом і оловом

Землю вбійняла. Свідок їй вітер...


Три картоплини у пазусі зморщеній

Три колоски, сльозами пророщені

Три Отче наш й Богородице Діво


Тисячі кроків. Облуплена стінами.

Дошка на дошці, притрушені сіном.

І стеля, як небо – і сіре, і низько.


Пальці-коріння, обтягнута кістка

Зілля на шиї замість підвіски

Сльози і піт крізь діряві долоні стекли.


Сни - вже не сни, задимлене марево

Діти-анге́ли вкриваються хмарами

Три колоски проросли… Спаси –сохрани!



Івано-Франківськ, 20.11.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.11.2014 17:20  Пірнач => © 

Шикарно.
Дуже класний текст.

 21.11.2014 13:53  Сашко Новік => © 

крутий вірш

 21.11.2014 13:28  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

моторошно...сильно! дуже сильно написано, Олю! захоплююся Твоїм талантом!

 20.11.2014 22:24  Тетяна Белімова => © 

Олю, важко коментувати цю тему. Мені особисто дуже і дуже, тому що багато життів, загублених Голодомором(( та все ж відзначу, що у тебе нема такої собі сльозливої патетики. Не витискати з читача сльозу, але змалювати картину - моторошну і правдиву - ось завдання поета.
Метафоричне мислення - це те, чим не володіють прозаїки у достатній мірі)) А у тебе виходить! І в прозі, і поезії це передавати.

 20.11.2014 22:16  Ганна Коназюк => © 

Болюча поезія і завжди на часі, бо кожну українську родину не оминуло лихо Голодомору...
Чудово написано!

 20.11.2014 21:36  Панін Олександр Миколайович... => © 

Гарна, трагічна, потрібна поезія.