21.11.2014 11:25
Без обмежень
246 views
Rating 5 | 4 users
 © Арсеній Троян

Смерть Всухомяткіна

(чорний офісний гумор)

— Оце б зараз поїсти, поспати, а тоді ще поїсти і поспати, — говорить працівник Свєточка, головний по синім та жовтим бланкам, фанатка актора Балуєва, дожовуючи третій бутер. — Ех, і чому зараз не п’ятниця?

— Тааааак, — озивається зі свого кутка Галина Ігорівна, почесний заправляльщик синіх бланків у файли, чемпіон міста з гри «Розвеселий свинарник», невтомно клацаючи мишкою. — Таааак… Таааак… Тааак прокидатись не хотілось.

— Я б зараз додому пішла, — замріяно говорить Свєточка, випльовуючи крихти хліба. — Оце б прийшла і лягла. А тоді б поспала. А тоді б поїла.

— Таааак, тааааак, — тягне своє Галина Ігорівна, не відриваючись від свиней.

У кімнату заходить начальниця і всі роблять вигляд, що працюють. Начальниця це все бачить, але не зважає — звикла. Натомість питає:

— А що це в нас посеред робочого приміщення лежить і смердить?

Тиша. Галина Ігорівна дивиться на Свєточку, Свєточка дивиться на Галину Ігорівну, давиться бутером і тихо промовляє:

— Так це Всухомяткін…

— Хто? — перепитує начальниця.

— Ну Всухомяткін … Наш старший по відру й наборщик літер «р», працівник офісу.

— Чого? — знову перепитує начальниця.

— Офісу! — нервує Свєточка.

— Офісу? А це що? — далі продовжує своє начальниця.

— А це все, — долучається до розмови Галина Ігорівна, показуючи руками на приміщення.

— Аааа…. — тягне начальниця, а потім починає злитись. — Слухайте, ну йо-майо, ну треба ж якось починати працювати! Давайте, зберіться, чи ви хочете, щоб я його прибирала? Я, звичайно, можу, але в такому разі більше в штаті тримати ще когось недоцільно, безсумнівно…

Вона виходить, а жінки витягують голови, розглядаючи Всухомяткіна, котрий завмер у прикольній позі зі шматком гамбургера в руці.

— А він точно… того? — тихо питає Свєточка.

— Не знаю. Треба перевірити, — відказує Галина Ігорівна.

— Як?

— Я думаю, забрати гамбургер. Якщо почне кричати типу «майо, майо», значить, живий.

Свєточка завмирає, її завжди вражали розумні люди.

Проте до Всухомяткіна ніхто не підходить, жінки кидають погляди одна на одну. Минає половина дня, настає перерва, в кімнату заходить начальниця, йде до шафи зі звітністю за минулу годину, наспівуючи якусь пісеньку, перечепляться через Всухомяткіна і смачно розпластується на підлозі.

— Та вашу ж м…! Скільки це ще триватиме! — репетує начальниця зі своєї лежачої позиції. — Я ж просила прибрати це! Просила!

Начальниця репетує всю перерву. Вона підводиться, ходить по кабінету і виголошує об’ємну промову про те, як треба працювати. Жінки сидять зі втягнутими плечима і кидають одна на одну погляду.

— Так, все! Свєточка, приберіть це! — завершує начальниця.

— А чого я? — обурюється Свєточка.

— Ну а хто?! Прибрали б, уже і забули!

— Я його туди не клала…

Начальниця розводить руками і звертається до Галина Ігорівни:

— Галино Ігорівно, ви ж досвідчений працівник, вирішіть цю проблему.

— Я б з радістю, — відповідає та, — але в мене алергія на мертвих офісних працівників.

— Тьху! — плюється начальниця і виходить.

День добігає кінця. Довгі тіні падають на техніку, людей, жінок, котрі ображено мовчать, на силует Всухомяткіна.

— Нє, ну так завжди! — нарешті ображено озивається Свєточка. — Якщо що, то зразу «Свєточка»... А я, між іншим, уже проголодалась.

— Таааак, таааак, — говорить Галина Ігорівна, не відриваючись від монітора.

Раптом Всухомяткін підводиться і виходить.

— Куди це він? — питає Галина Ігорівна.

— Не знаю, — все ще ображено говорить Свєточка, — але гамбургер між би і залишити.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Гумореска, Для дорослих, Про гумор

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Шинна галявина / Нарис | Арсеній Троян 18+». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «П. В. О. — покоління вимушених оптимістів / Есе | Арсеній Троян». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Арсеній Троян.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.12.2014 10:55  Настя => © 

Класс)) 

 23.11.2014 22:44  Ганна Іскренко => © 

Кожне слово - правда:) 

 21.11.2014 22:57  Тетяна Ільніцька => © 

ох-хох! насмішили, Арсене. цинізм і безпринципність офісного планктону передали повною мірою!

 21.11.2014 17:13  Пірнач => © 

Прикольний вийшов текст.
Як представник офісного планктону розумію і підтримую :) 

 21.11.2014 12:36  Суворий => © 

Нетривіально... Атмосфера знайома... 

Публікації автора Арсеній Троян

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо