Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.11.2014 23:20Нарис
Про Небесну сотню  Про Майдан  Війна 2014 Україна  
Рейтинг: 5 | 4 гол.
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Шинна галявина

Арсеній Троян
Опубліковано 24.11.2014 / 26588

І сказав Він: «Я бачив смерті. Сотні і тисячі смертей». Але потім додав, що то був лише фільм, який кожної ночі крутився в його голові.

Саньок — звичайний тиняльщик. Тобто той, що нічим не займається, бо йому скрізь тісно і скучно, нічого не прагне. Цілий день він починає з того, що йде вулицями свого мегаполісу сільського типу, міряє його короткими кроками в будь-яку погоду, бовтається в калюжах, спостерігає за людьми, котрі тягають величезні торби зі спортивними штанами.

Його кілька разів вигнали з вузу. Звичайно, він не ходив. Навіщо? Яка різниця, чи тягаєш торби зі спортивними штанами з дипломом чи без?

Стіни давлять, розчавлюють, люди грають у шлюбні ігри і прибирають конкурентів. Ну а в голові Санька — фільми. Криваві, жорстокі.

Одного разу була осінь. Саньок відкрив очі в порожній, темній кімнаті і перекрутив у голові ще прем’єрні кадри: ріки крові заливають усе навколо, люди тонуть у них, інші стоять на берегах у білому одязі і сміються над тонучими якимось пекельними сміхом.

Просто сон. Саньок звик. Наступного ранку він знову чвалає містом. Іде собі, іде і натрапляє на пустир. Довкола розкидані мільйони сміттєвих баків, димлять запалені кимсь покришки, сотні бродячих чорних псів дивляться на Санька червоними вогниками очей. У центрі — купа іржавої і понівеченої техніки, над якою височіє дерево, таке старе, що пам’ятає всіх мандрівних філософів, кобзарів, гетьманів, художників, режисерів і звичайних селян, які, втомившись тягати сюди покришки, сідали перепочити під його розлогим віттям.

Тепер покришки димлять, дихати важко. Дим застилає все довкола, Санькові не видно, але чути, що там у чорній кіптяві відбувається якийсь рух. Хто це? Пси?

Саньок підходить ближче і чорний дим розсіюється. На тому великому дереві сидять хлопці. У них чорні від кіптяви обличчя, але білі зуби і червоні очі-жаринки. Вони дивляться на Санька і всміхаються. «Чому ви не спускаєтесь?», — питає Саньок. Хлопці мовчать, лише білозубо всміхаються.

«Ти нам краще касок принеси, бо ми боїмось, що впадемо і розіб’ємось», — говорить один із хлопців, у порваному жупані і затертих на колінах джинсах. Саньок розгублено мовчить, хлопці регочуть. «Я не зможу принести», — говорить Саньок. «І ми не можемо», — відповідають хлопці. «А хто зможе?», — питає Саньок, на що юнак у жупані киває головою туди, де з чорної кіптяви виходять солдати. У різній формі, хто у важких середньовічних обладунках, хто в довгих пальто чи сучасному камуфляжі, з різною зброєю, йдуть і земля двигтить.

«Ой, зараз впаду і розіб’юсь!», — регоче хтось із дерева. Солдати на них не зважають, але очі в них одинакові, як у псів.

Один із солдатів підходить до Санька. Він — його незнайдений брат-близнюк, але впізнати їх важко: у солдата забрали з життя кілька років, погляд важкий і стомлений. Він підходить до Санька і говорить: «я бачив смерті. Сотні і тисячі смертей».

Ну а що Саньок? Він звик. Проте пустир палає кожного дня, солдати йдуть кожного дня, вгору до неба лізуть хлопці кожного дня. Але це все далеко, за кілька сотень метрів. Якщо закрити вікно, смороду не чути. Так Саньок і робив, проте кожної ночі в голові звучали слова про смерті. Саньок волів, аби це і далі було звичайно-буденним кошмаром.


І от однієї ночі стіни задвигтіли. Саньок підвівся з ліжка і підійшов до вікна, щоб подивитись, що відбувається. Нога стала в щось тепле і липке — Саньок увімкнув світло і побачив, що стоїть у калюжі крові, яка капає з підвіконника.

07.12.2014 Проза / Гумореска
Якби все було як у рекламі / Гумореска | Арсеній Троян
Попередня публікація: 21.11.2014 Проза / Гумореска
Чорний офісний гумор / Смерть Всухомяткіна | Арсеній Троян
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.05.2018 © Сліпокоєнко Роман / Оповідання
Півторачка на трьох
03.05.2018 © Анатолій Валевський / Оповідання
Тут завжди темно
03.04.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Про Василя та Мотрю
01.03.2018 © оксамит / Мініатюра
Букле
17.02.2018 © оксамит / Мініатюра
Ciel en bleu
Нарис Про Небесну сотню
07.04.2017 © Надія
Участь у марші нації
24.11.2014
Шинна галявина
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4
Переглядів: 200  Коментарів:
Тематика: Проза, нарис, тиняльщик, криваві, чорний дим, смерть, кошмар
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +20
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +32
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +27
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
23.09.2016 © роман-мтт
03.04.2018 © роман-мтт
21.05.2018 © Світлана Нестерівська
04.03.2017 © роман-мтт
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди