Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.11.2014 02:19Поема
 
10000
Для дорослих (18+)
© Серго Сокольник

Інквізиція

Серго Сокольник
Опубліковано 27.11.2014 / 26633

Їх у в"язниці зібралось чимало

Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.

Вона ж все ніби осторонь стояла, 

Долоні пригорнувши до грудей.


Її як відьму на поталу видав

Слизький, пихатий, жадібний сусід...

Все зазіхав на цноту, зненавидів, 

Коли не зміг ні взяти, ні купить.


Був допит. Кат зриває одежину...

Вона покірно показала вмить

Таємні родимки, сказала, що хотіла

Звести сусіда, і все місто підпалить...


Любила зло робить, колодязі труїла, 

Любила шабаші та кров дітей смоктать-

Бо так боялась, що її тендітне тіло

Кліщі залізні будуть шматувать.


Благала, щоб її не катували, 

І всі зізнання хутко підписала...

Суворі судді милосердя проявили-

Лише до вогнища дівчину присудили.


Кат вивів з зали і повів до ганку...

Чекати їй не довго-лиш до ранку.

І в анфіладі темній, де роїлись

Загиблі душі та останні їх думки


Вона рукою ніжно доторкнулась

До катової сильної руки...

І темна ніч. Вона не може спати-

їй жаль себе- цнотливу, чарівну...


Шкода загинуть, хлопця не пізнати, 

З коханцем не провести ніч одну!..

Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..

Відкрились двері. На порозі кат.


Бере за руку дівчину й виводить

У темну прохолоду анфілад...

У темному кутку вони лиш двоє.

Такий він сильний. А вона слабка...


Здригається вона, і відчуває

Як пестить тіло катова рука...

Чека на площі вогнище. Невпинно

Спливає час. Життя відійде з ним...


Вона зняла поволі одежину

і на коліна стала перед ним...

Ці відчуття... Як поклики до раю...

Це упоїння катовим... міцним...


Неначе кров із неї випиває...

Вона на ньому... І вона.. Під ним...

А там- лежать знесилені в нестямі

Солодким сном забувшись чарівним...


Нарешті кат її за плечі підіймає.

І ледь одягнена, вона їде за ним.

Куди веде? Невже ж таки на волю?

Дарунок- жити? Справдиться невже?


Ні. До в"язниці знов її заводить-

"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."

Лягла вона спокійно і лежить.

Все відбулось. Чи варто далі жить?


На ранок кат прийшов. Узявши її грубо, 

До зали вивів. Руки їй зв"язав.

Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба

Залізними цепами прив"язав.


І люди бачили, коли вогнем завзята, 

Вона в сльозах дивилася на ката...

Вона не плакала від болю, не кричала, 

Губами поцілунок лиш послала...

.............


В бридкій харчівні, осторонь, окраєм

Кат заливає трунком очі, проклинає

Свою роботу. Та робить її потрібно.

Допоки відьми- боронитись необхідно...


Зробив, що міг... Він милосердно відьмі

Подарував жіноцтва пізнання...

Що ж серце заболіло з того дня?


І все болить... В душі забракло сил...

І в смутку очі п"яні розглядають

Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.11.2014 Поезії / Поема
Встреча. Маленькая поэма
27.11.2014 Поезії / Поема
Рим
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
04.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Твоя молитва
04.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Сотні людей навколо
04.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Всепрощення
04.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
По дорозі до Бога ми змінимось
04.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Прилітають голуб`ята поділити серце...
Поема
06.12.2014
Гільотина
27.11.2014
Інквізиція
04.11.2014 © Ксения
Непокоренная
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 74  Коментарів: 2
Тематика: Поезії, поема, відьма, кат, допит, шабаш, проклинає, попіл
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.11.2014 23:39  © ... для Суворий 

Дякую, я прийму це до уваги. 

 27.11.2014 10:35  Суворий для © ... 

Прохання дотримуватись правил, щодо публікування текстів... Зокрема:

3. Публікація не повинна містити посилань на інші сайти виходячи з того, що Автор публікує власні тексти на правах першоджерела.

І взагалі кажучи тиражування копій з літ. ресурсу, який Вам більше до вподоби, на інші сайти немає особливого сенсу окрім трати часу. Потенційні читачі отримуть доступ через інтернет-пошуковики лише до першої копії, всі інші ігноруються...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди