Біда у Баби-яги

з рубрики / циклу «Про долю»

Дістали порядки

Геть Бабу-ягу,

Не мала і гадки,

Про біду таку.

Триста літ від роду,

Горенька не знала,

В будь-яку погоду,

У ступі літала.

А тепер у небі,

Тісно стало їй,

Знову була в халепі,

Врятував то вій.

Віражі у небі,

Почала робити,

Кажу при потребі,

Вміє начудити.

Ступа розлетілась,

За одну хвилину,

Баба тут жахнулась,

Напевно і згину.

Лише врятувати,

Летить, мов лелека,

Не довго чекати.

Оце так коханець,

Оце міць і сила,

Серця її бранець,

Мовби одуріла.

Зілля назбирала,

Для душі і тіла,

Вперше покохала,

Й думати не сміла.

Тіло молодіє,

А серце співає,

Душа не старіє,

Бо вона кохає.

м.Славута,