01.12.2014 16:29
18+
161
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Вінницьким соснам

Вінницьким соснам

зрубаним у 2013

На галявині, де світлі сосни стояли, - туман.

Їх убили недавно – напевно, ледь більше від року.

Тоді жовтень стелив золотисто-кленовий саван

А сьогодні листопад – тонкий затуманений спокій.


Я ж заходила в ліс – він красивою осінню цвів.

Я ж не знала тоді, звідки там між деревами світло.

А коли не побачила рідних таких стовбурів, 

Цілий світ збожеволів.

І я – разом з тим білим світом.


Не забуду ніколи – ворони, сплетіння траншей, 

Попелища і пні, величезні розрізані рани.

Тоді вперше, напевно, я втратила віру в людей.

І від горя тоді ж полюбила осінні тумани.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.12.2014 03:04  Деркач Олександр => © 

болюча тема...гарно написано

 01.12.2014 20:48  Олег Буць => © 

та яка лірика, ви що? то крик душі! а від того, що написано такими тонкими штрихами - ще більше душу рве!
от лише деякі зауваження. по-моєму, правильно - "сАван" і "стОвбурів". але ці маленькі речі враження не псують.

 01.12.2014 17:32  Ем Скитаній => © 

гарна, з легким задумливим сумом, майстерна лірика...

 30.11.2014 21:11  Олена Вишневська => © 

Олю, дуже чуттєва лірика!