Персикове сонце
Сьогодні ранок плакав без потреби,
Брунатним листям тішилась земля.
І персикове сонце в чаші неба
Уперто продиралось крізь гілля.
Коли ж нарешті справилось із лісом
І перший раз відчуло власну міць,
Його спинили замкнуті карнизи,
Буденність стін й асфальти горілиць.
А хоч би хто помітив! Тільки й слова
Про вибори, політику і газ.
А персикове сонце кольорове
Долає й досі перший перелаз.
Зникає вечорове мерехтіння,
Торкає ніч на ГЕС глибінь води.
О люди добрі! Розсувайте стіни!
Вже навіть сонцю ніде тут зійти.
