03.12.2014 15:46
Без обмежень
76 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

Дурні

Тікає думка, очі плачуть, 

У вухах стука молотком, 

Дурний, подарував я дачу, 

А нині мучусь бідаком.


Та подарунки не вертають, 

Хоча і лікті я гризу, 

Так дурні все своє втрачають, 

Пускають згодом ще й сльозу.


Не сіють дурнів і не косять, 

Вони самі собі ростуть, 

На дурнях воду звично возять, 

Їх за довірливість так звуть.


Їх обдурити, що раз плюнуть, 

Або як пальця намочить, 

Щось непотрібне можна всунуть, 

Вони ж не здумають й провчить.


Така в довірливих робота, 

Своє охочим роздавать, 

З омани роззявляти рота, 

Себе ще й дурнем обзивать.

м. Київ 10.09.08



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пригода / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Святкуймо / Вірш | Георгій Грищенко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо