05.12.2014 19:56
для всіх
427
    
  4 | 6  
 © Тамара Мандич

Вогонь кохання

з рубрики / циклу «Українська душа»

У пічці тліє вогник. Пізній вечір.

Тебе нема. Дивлюся у вікно.

Накину ковдру на самотні плечі

І зроблю вигляд, наче все одно.


Тебе нема. Вже спалахнули зорі.

Змією ковдра з пліч моїх сповза.

І як нагадування чистої любові, 

Мене п’янить спокусниця-гроза.


Я все чекаю. У вікні – пустеля.

Куди ж твій образ зник за виднокіл?

Дасть відповідь мені планети стеля -

Небесний вузол електричних стріл.


Мов дикий звір, шукаєш порятунку, 

Тобі давно знайомі біль і страх.

І після довгих днів блукань і смутку

Птах щастя нашого в твоїх руках.


Під ранок тихо двері відчинились:

Ти біля мене, чую я крізь сон.

У пічці дрова так і не дотліли –

Ще більше розгорівся наш вогонь!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.02.2017 10:41  Володимир Лютий => © 

Зворушливо і патріотично! Дякую вам за любов до України,до людей і за чудові вірші! Щастя вам та кохання!

Не знаю як правильно відсилати коментарі,і не бачу чи вони доходять.І головне немає тут в когось попросити допомоги.

Ура! Бачу свій коментарь.Получилось!

 07.12.2014 00:28  © ... 

Щиро вдячна всім за відгуки!!!

 06.12.2014 11:33  Тетяна Белімова => © 

Сподобалося! І поетичне порівняння, і ліричні образи поезії, і Ваша авторська манера))
Вітаю вас на Пробі Пера! Чекаю нових творів!

 05.12.2014 23:33  Ганна Коназюк => © 

Чудовий вірш! Сподобався!..