08.12.2014 11:57
18+
224
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Протяг

Протяг

Шелеснув вітер темним падолистом

Торкнули пальці холод підвіконня.

Уже в мені - ні відзвуку, ні хисту, 

Ні навіть ноти загнаних симфоній.


Уже в мені - ні поклику, ні віршу.

А тільки вранці ж захотілось раптом

Один лиш раз вдихнуть на кварту глибше, 

Життя відчути глибше хоч на кварту...


Та ти пішов - ні думки не зосталось, 

Ні стогону, 

ні крику, 

ані ноти.

Дракони - й ті в кутки позабивались.

По серцю полоснув холодний протяг.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.12.2014 07:44  Деркач Олександр => © 

Чудово

 10.12.2014 21:23  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш, хоч і сумний! Драконів твоїх також шкода!

 09.12.2014 13:30  Сашко Новік => © 

гарно

 08.12.2014 22:21  Тетяна Белімова => © 

Олю! Я б сказала, що чудово. Експеримент вдалий. Але ж відчувається, що не просто так написалося. Хай все буде добре))) Щиро бажаю! 

 08.12.2014 19:50  Світлана Рачинська => © 

Вдихнути і відчути глибше хоч на кварту - дуже... Прониклася... Чудово, Олю!...

 08.12.2014 17:31  Ганна Коназюк => © 

Дорослий вірш!.. Класно, Олю!

 08.12.2014 12:06  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Рвучко так... і по-жіночому - чуттєво...
Чудово!