На пуантах
Вона п’є чай і стомлено зітхає, а він нервово перебирає пальцями і навіть не дивиться в її бік. Хоч вони давно одружені, він так і не розгледів в ній Жінку. Як йому обридло бачити її стерті в кров ноги, викривлені, поламані пальці, синці по всьому тілу, бліде обличчя…
Спочатку він гордо казав: «Моя дружина – балерина!». А тепер все частіше відмовчується. Вона жертвує усім, ним в тому числі, щоб стати солісткою балету. Та поки всі зусилля марні… І вона працює більше, більше, поки не впаде знесилена. Додому приходить тільки переночувати, і то не вона, а тільки її змарнілий силует. Хтозна-де ховає від нього пуанти, бо він зі злості викине їх в вікно або спалить. Вона не має сил, щоб обійняти його, часто навіть говорити не може від втоми. Вона абсолютно не вміє готувати, бо сама вічно на дієтах. Він хоче сина, а вона не помічає нічого, окрім балету.
Він втомився, дуже втомився бачити, як вона ледь волочить ноги і постійно стогне від болю. Колись, спостерігаючи за її неймовірним танцем під час спектаклів, він закохався в неї, але тоді він ще не знав, якою ціною той танець створюється.
Вона обрала свою мету. Вона обов’язково досягне успіху, відрікаючись від усього. Вона знає, що йому набридло її зранене тіло, що він давно вже зраджує їй. Знає… І вона засне, згорнувшись клубочком на самому краєчку ліжка.
Дівчатка, не мрійте стати балеринами!
