09.12.2014 09:57
18+
352
    
  10 | 11  
 © Ганна Коназюк

Дивний світ або дозвольте понюхати кави

Дивний світ або дозвольте понюхати кави

з рубрики / циклу «Зимові історії зі смаком гарячого шоколаду і свіжого цитрусу»

Вродлива пані, Наталя чи Ольга, спускаючись ліфтом, уважно розглядала свої руки. Якщо згадати слова легендарної Коко Шанель, що руки жінки — це її візитна картка, то “візитівка” пані була віддрукована не на кольоровому принтері... І хоч руки доглянуті, було помітно, що їм не двадцять років. Жінка, все ж таки, здається, Наталя, з ледь помітною посмішкою одягнула рукавички і відкрила двері під`їзду. Ступивши на засніжений поріг, вона ніби поцілувалась із міцним холодним морозом, а через кілька хвилин відчула як її ніс від цього неминучого залицяння перетворюється на замерзлу морквину сніговика. Наталя знала, що як би там не було, а свіже морозне повітря — це здоров`я, імунітет, словом, неабияка користь, тому жіночка подарувавши перехожому незнайомцю посмішку, йшла далі. Дивний-дивний світ і речі, що відбуваються в ньому... Вона дивилась зовсім іншим поглядом на те, що її раніше дратувало або викликало дискомфорт — тепер все сприймається з розумінням і позитивом... Це що, вона подорослішала врешті-решт, чи порозумнішала?..

Наталя йшла вулицею, тримаючи в руці невеличку сумку з листівками. Гарно ж вона придумала — привітати рідню та друзів з Різдвяними святами справжніми, паперовими, кольоровими листівочками, а не електронною поштою чи “sms-кою”. До пошти потрібно пройти майже квартал і жінка задоволено, не кваплячись, роздивлялася на передсвяткові вогники вітрин крамничок, різні яскраві вивіски про новорічні знижки на товари, милувалася галасливою дітворою, що поверталася зі школи додому, очевидно після свята, поїдаючи шоколадні цукерки і мандарини та залишаючи на виковзаній стежці помаранчевий слід від скоринок... На зворотній дорозі обов`язково куплю два.., ні - три кілограма мандарин... А може одразу чотири, щоб завтра не купувати?.. - Розмірковувала Наталя. І все-таки вона не подорослішала... Раптом у жінки запаморочилася голова, вона присіла... Зате порозумнішала. - Продовжувала подумки. У двадцять бо не розуміла, що запаморочення і нудота можуть тішити, а зараз вона в цьому впевнена — у її випадку так і є...

- Пані, вам погано? - Запитав молодий юнак, що підіймався по східцях до кав`ярні. Він хутко стрибнув до Наталі і через хвилину вона вже сиділа на стільці у затишному теплому кавовому закладі...

- Вам замовити “еспрессо” чи “американо”? - Люб`язно запитав хлопець.

Наталя відчула, як внизу її лона ніби маленька рибка швидко затрясла хвостиком - дивне відчуття, незнане раніше... Вона посміхнулась і відповіла:

- Дякую за турботу! Я каву не питиму, а з вашого дозволу понюхаю — дуже люблю цей напій...

- Дивно...

Надворі почався справжнісінький снігопад і, хоч на годиннику лише близько шістнадцятої, вже починало сутеніти. У кав`ярні було затишно і тепло, аромат кави лоскотав ніздрі Наталі і відчуття, що вона щойно скуштувала найсмачнішу каву на планеті заполонило її свідомість. Дивний-дивний світ...



Київ, 09.12.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.12.2014 11:39  Тетяна Белімова => © 

Аню! Подивися, який відгук залиши Андрей Иванович на сайті КСД під моїм "Київом.юа":
"24 ноября 2013 г.4
Знаєте фразу: «Всі жінки, як жінки, а я – Богиня», так от ця фраза про головну героїню цієї книги, яка начебто судячи з анотації жила в золотій клітці і хотіла свободи. Проте поглинаючи сторінку за сторінкою, розумієш, що в цій клітці хотілося б опинитися безліч її співвітчизниць: квартира, машина (відверто кажучи доволі проста), діти, чоловік який весь час працює на сім’ю. Проте чомусь все це не влаштовую головну героїню: вона кидає чоловіка, з часом знаходить молодого помічника депутата, при цьому вважає себе не достойною для нього, але це не заважає її, частково зіпсувати життя, як своєму чоловіку, так і новому обранцю і врешті решт обміняти клітку під назвою «Київ», на іншу, під назвою «Каліфорнія»."

 12.12.2014 11:32  Суворий => © 

Занадто "жіночі" тексти найчастіше викликають таку ж реакцію у чоловіків, як у жінок розмови чоловіків "про футбол". Або ніякої, або зневажливе типу "балбєс"... Так що не переймайтесь... Це насправді не критика, а так... Ну Ви ж теж знаєте, що це за така дурня футбол?...

 11.12.2014 12:19  Арсеній Троян => © 

Переконуюсь, що маємо т. зв. "жіночу літературу" і цей допис - яскравий її представник. Не порушено жодної важливої проблеми, натомість описаний момент життя пересічної жінки, яка йде, думає, що її придбати ... Такі твори мають свого читача (на жаль, у декого на такій літ-рі виховані смаки, фанати Люко Дашвар давно вже сформували свою армію ), проте далі своїх жанрових меж твір не піде. Натомість відзначу відзначу відчуття слова автора і стислий текст. Не многа букаф. Це все

 10.12.2014 21:13  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна і затишна замальовка!

 10.12.2014 21:13  Тетяна Чорновіл => © 

Гарна і затишна замальовка!

 10.12.2014 12:21  © ... 

Так, Пашо! Саме про щася...) Воно, те "щастя", таке дивне як і "світ"... Буває сидить причаївшись у чомусь маленькому, неприглядному, а ми його не помічаємо, не підбираємо... А буває його придумуємо, або у когось піддивимось, або ж десь прочитаємо і прагнемо до такого ж всією душею і врешті... знаходимо!!! Своє, власне, рано чи (ні! ніколи не ) пізно...))) І саме зараз настає той час, коли бажання долітають до небес!..)))
Дякую тобі за прочитання, за коментар - теж тепленький та красивий!)))

 10.12.2014 12:07  Якобчук Павло => © 

Тепленько та красиво. Так напевно про щастя пишуть, говорять, думають.

 10.12.2014 11:02  Світлана Рачинська => © 

Аню, як же ж тут затишно - у тебе!... Я теж прониклася підтекстом) Дуже гарно пишеш!... Чудово...

 10.12.2014 09:21  Тетяна Белімова => © 

Гарний твір із підтекстом! І справжня "тепла" історія)) У форматі, так би мовити!

 09.12.2014 19:34  Олена Вишневська => © 

Тепло так від прочитання! А щастя у кожного своє, бо світ справді дивний)