10.12.2014 10:46

для всіх

266

3 | 3

 © Антоніна Спірідончева

Ангел

(з Галереї жіночих портретів)

Вона, та смуглявка, що зараз іде по алеї -

З думками сама, але так, ніби з кимось (удавано), 

Вона, як і безліч звичайних безликих людей, 

Безпам’ятно мріє в минулому бути ангелом.

...Як в неї були тоді білі незаймані крила

З м’якесеньким пір’ям... Ті крила - великі і дужі, 

Такі, щоби високо в небо здіймати уміли

Її неземну на землі обважнілу душу.

...В житті не фартило, лиш зрідка бувала щаслива -

То, може, не білими крила були, а чорними, 

Та якось упала на них божевільна злива?..

Вона би і чорним раділа по-ангельськи. Чом би й ні?

Їй дуже хотілося знати, що в цім її тілі

Жив ангел. А крила?.. - кимсь зрізано / вирвано / спалено, 

Обрубки відпали, рубці зажили, і в лініях

Гнучкої спини хтось колись упізнає ангела.