11.12.2014 18:40
для всіх
438
    
  4 | 4  
 © Антоніна Спірідончева

Попелюшка

(з Галереї жіночих портретів)

Вона вишиває фату золотими нитками, 

На білому платті протягує стежечки бісеру.

Навпроти, в подушках присівши, підморгує мама, 

Тримає в руках простирадла з текстурами різними.


Чекати на принца – заняття буденне й натхненне –

Уся в килимах, покривалах шовкових веранда.

А в хаті пристелене ліжко – розбещені, певно, 

Ці принци – тож ковдра пухова, подушки в трояндах.


Вона косить погляд в розвішені в хаті дзеркала, 

Підкорює їх дорогою тонкою білизною, 

Благає ікони, щоб принц їй натрапився вдалий, 

Узяв з нею шлюб, полюбив і ніколи не вислизнув.


Вдягнулась в принцесу – несила уже Попелюшкою

Чекати тих принців... Нема!..

Не тлумачив казкар, 

Що справжні принцеси не ставлять на принців ловушки

І вміють кохати без суконь, білизни й дзеркал.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.12.2014 09:23  Тетяна Белімова => © 

Ох, Тоню! Я від цієї Вашої поезії сама не своя. Скільки не тривіального і мудрого. І скільки ж таких мисливець навколо. Справді. Проблема. Але чи тільки хижих Попелюшок, чи й піддатливих принців? :) )))))))

 11.12.2014 22:25  Суворий => © 

Пастки...

 11.12.2014 19:55  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарний підсумок:) Чудова поезія!)