13.12.2014 15:42
для всіх
144
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

А поки часу трохи є

До сонця тягнеться усе живе, 

Вертається у землю як вмирає, 

По річці забуття кудись пливе

Й назад у світ живих вже не вертає.


Тож поспішаймо за своє життя

Нащадків залишити в білім світі, 

Щоб повного уникнуть забуття, 

Щоб на могилу хтось приносив квіти.


Радіючи, що випало нам жить, 

Залишмо по собі хороші справи, 

Й в багатті часу слід наш не згорить

Заради пам’яті, а не для слави.


А поки, брате, часу трохи є

Святкуй побачення із білим світом, 

Радій – навколишнє усе твоє, 

А прикрощі свої пускай за вітром.


Проси у Бога прощення гріхів

Які твій розум й душу роз`їдають, 

Та помолися під церковний спів, 

Хто кається тому прощають.



м. Київ, 30.11.08

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.12.2014 14:50  Тетяна Чорновіл => © 

Та не всяк спішить каятися...((