Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.12.2014 11:17Мініатюра
Для дорослих  Про дитинство  Про родину  Про рідний край  Про минуле  
З дитинства з Вірою
50000
З дозволу батьків
© ГАННА КОНАЗЮК

З дитинства з Вірою

Пам`яті моєї бабусі
ГАННА КОНАЗЮК
Опубліковано 16.12.2014 / 26997

Бабко-бабко... Бачила б ти зараз той Донбас, де довелось тобі недовго “шахтарювати”... Можливо, тієї шахти давним-давно немає, де ти колись разом з іншими вісімдесятьма відсотками мобілізованих селянських підлітків, де переважно були дівчата, у післявоєнний час відбудовувала країну рад...

“Відбудовувач країни” з моєї бабці був кепський, тому вона втекла додому, бо ж дуже скучала за мамою. За мамою... Батько і старший брат загинули на війні. Бабця завжди була рішучою і норовистою, бо ж не кожна дівчина наважилася б на втечу, за це, звісно, її було покарано...

До “шахтарки” моя бабця була “модисткою”, дівчинкою “в тренді”, якби зараз сказали, та ледь не стала “їжею”, як не жахливо це звучить... У тридцять третьому році їй було п`ять... - це маленька, блакитноока, з білявим кучерявим волоссям, жвава і балакуча дівчинка Віра. І її ледь вирвали з рук жінки, що годувала свою сім`ю односельчанами... Страшні й жорстокі були часи, інколи, непідвладні людському осмисленню.

Пам`ятаю, спостерігаючи за вправними бабчиними руками, ми малими (мала вона семеро онуків) завжди приглядались до зелених каракулів на її руці.

- Бабко, що це? - Питаємо.

- Дурість!

- А для чого це тобі?

- Та хіба ж я знаю... Мабуть, для краси. - Ніби сердито, але ж посміхаючись, мовила бабця.

- А розкажи... - Просимо.

- Давно це було — до війни. Я була малою, батьки — на роботі... Погукали мене хлопці (гралася переважно з хлопцями) до Бугу, з млина у воду стрибати. Дорослі мене б не відпустили, але ж питати дозволу не було в кого.

- А в тебе був купальник? - Цікавимося.

- Купальник? - Посміхнулася бабця. - У той час дорослі трусів не мали, а про дітей взагалі мовчу... Але я зробила собі “купальнік”. Взяла ворочок (мішечок у якому віддушують сир), відрізала вуглики, щоб просунути ноги, і “плаватільний костюм” хоч куди... - Так моя бабця стала “модисткою”. Правда, її мама не оцінила винахідливості малої, бо ворочок був у сім`ї, як і кожна ганчірка, на вагу золота.

- Але що ж це за надпис, бабусю? - Не вгамуємось ми.

- А після купання старші хлопці робили собі наколки. От і мені за компанію накололи... “Вєра”... На все життя пам`ятка... - Так моя бабця стала “своїм хлопцем”, тобто “модною”, тобто “в тренді”. - Потім прийшов тато і гнав мене лозиною додому, аж ворочок тріщав...

- Боліло?

- Що саме?.. Звичайно, що боліло. Рука спухла і три дні сісти не могла.

Ми слухали... І тепер, будучи дорослою, коли моя бабуся давно споглядає на мене з небес, часто згадую, як батьки після якихось моїх дитячих витівок запитували в себе, мовляв, і в кого вона така вдалася? Думаю, невже не було в кого?..

Багато приємних спогадів дитинства, пов`язаних з бабусею Вірою, залишилося в пам`яті... А смачнішого хліба, ніж пекла вона і не куштувала більше!.. Це і плетіночки, і франдзольки, і “гусочки”. Дякую тобі, бабцю! А ще... Вдячна тобі, що передала мені по генах любов до життя і здатність ніколи “не розкисати”, за будь-яких обставин...

Київ 16.12.2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.12.2014 Поезії / Вірш
Душа горобчиком...
19.12.2014 Проза / Оповідання
Варвара
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Мініатюра Про минуле
22.02.2015 © Сергій Петрович Мошенський
Скарб
16.12.2014
З дитинства з Вірою
05.12.2014 © Ксюшка Жайворон
Дзеркало
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 136  Коментарів: 6
Тематика: Проза, мініатюра, Донбас, бабця, бабуся, давно, купальник, модна, любов до життя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.12.2014 16:33  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дуже дякую Вам, пані Тетяно! Саме так і було... 

 16.12.2014 16:24  Тетяна Чорновіл для © ... 

Ніби й сумні, але світлі спогади!
Світла пам"ять!
Те, що здається тепер тяжким і злободенним, було колись звичайнісіньким життям... З своїми маленькими радощами. 

 16.12.2014 12:06  © ... для СвітЛана 

Дякую, Світланочко! Дуже приємно читати теплі, щирі речі!.. Вдячна дуже... 

 16.12.2014 11:59  СвітЛана для © ... 

Ганно! Сказати зворушливо - нічого не сказати. Дуже цікавий оповідок. Твоя багата мова, а ще добре і щире серденько, створюють незабутні твори. Дуже цікаво читати. То ось в кого ти пішла!!! До сліз... 

 16.12.2014 09:34  © ... для Тетяна Белімова 

Не вистачає, Таню... З відходом бабусь-дідусів перестаємо бути онуками, з відходом батьків - дітьми... У мене цей рік забрав останню бабусю... І якось так сталося, залишився з рідних ("дорослих") один тато... А спогадів, безумовно, дуже багато... Часом дуже сумних, а буває таких, що можна луснути від сміху...))

Дякую, Танюшо, що прочитала, пройнялася моєю мініатюркою...))

 16.12.2014 09:21  Тетяна Белімова для © ... 

Класно, Аню! Супер)) У мене завжди була лише одна бабуся - міська. Мамина, з села, померла задовго до мого народження. І я завжди так заздрила дітям, які їздили на канікули до своїх бабусь у село, їли хліб і вареники з печі, слухали бабусині оповіді. Тоді це мені здавалося верхом блаженством і назавжди втраченим для мене, на жаль. Дід не любив розказувати про своє життя (дуже рідко і більше уже, коли підросла), мав сувору вдачу - їхати до нього не дуже хотілося. Хоча ми, звісно, постійно його навідували. 

Дуже рада за тебе, що ти маєш такі спогади! Бо ж бабусі всі такі говорушки! І моя міська бабуся знала безліч історій. 

Так не вистачає їх, правда ж?

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди