Чужа хата
з рубрики / циклу «Про долю»
Чужа хата, чужі діти,
Ще й чвари щоднини,
Нема заради кого жити,
Час до домовини.
Вітер вовком завиває,
Серце крига вкрила,
Жінка сп’яну щось горлає,
Слухати не сила.
Донька совість розгубила,
Продажна повія,
Все життя занапастила,
А була ж надія.
Син у вічність відійшов,
Наркота здолала,
В ній відраду він знайшов,
Доля мудрувала.
Була жінка, були діти,
Все тягнув у хату,
Тепер заради чого жити?
Як же дати раду?
Де помилку допустив,
За що відбуває,
Догодити всім хотів,
За що Бог карає?
м.Славута,
