Спасибі, що живий!
з рубрики / циклу «Українська душа»
Вояка сивий зупинив маршрутку.
Зайшов. Підсів до мене пасажир.
Зняв, натомившись, камуфляжну куртку
І запросив до свого серця мир.
Він нашу першим розпочав розмову,
Питав, куди я їду і звідкіль.
Сказав, що повертається додому...
В кінці додав: "Спасибі, що живий!".
І брав він мою руку час від часу
До втомлених від війн своїх долонь.
Він, засинаючи, чув гуркіт автомату
І, наче в маренні, комусь кричав: "Вогонь!".
А потім прокидався і спочатку
Питав одне й те саме, сам не свій:
"Куди ти їдеш? Розкажи, дівчатко?
А я додому їду... Я живий!".
