16.10.2010 21:25
-
580
    
  5 | 6  
 © Ілюзія

Молився вечір

Молився вечір в сині очі неба, 

Молився вкотре мов останній раз. 

Всю сутність вириваючи із себе 

Без самозречень, обіцянок і образ. 

Молився тихий інеєм на скронях, 

Молився рідний квіткою в полях. 

Він добре знав йому не заборонять 

Упасти на цей вистражданий шлях. 

Дощем, сніжинкою, зоринкою, листочком, 

Бо зовсім скоро через 10 тисяч літ, 

Він знав напевно, він це бачив точно, 

Розсиплеться убраний болем світ. 

Молився вечір в сині очі неба 

Так тихо-тихо наче вмів в собі цвісти. 

Так ніжно-ніжно мовби і не треба 

На його вистражданий шлях світить. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.10.2013 14:02  Мальва СВІТАНКОВА 

Сподобався вірш.

 21.04.2013 08:45  Каранда Галина => © 

 27.05.2012 21:03  Каранда Галина 

класний вірш. а ще дуже-дуже сподобався той вірш, що в анкеті. дуже хороший автор.

 21.04.2012 01:15  Каранда Галина 

 01.07.2011 20:56  Оля Стасюк 

Дуже гарно. Відразу згадуєш приємні тихі вечори, коли всі люди поспішають і не бачать нічого навколо себе, а ти сидиш коло вікна і мрієш, наче цей вечір - для тебе.