20.12.2014 14:05
для всіх
169
    
  4 | 4  
 © Маріанна

Коса

У косу сплету - закосичено,  

Що залишиться - понівечено. 

Старцювати йти - розбредемося 

Замете сліди всі хурделиця. 


Заплели вінок - та не ряскою,  

Рознесли пилок - та не ласкою,  

Не росте трава та під каменем. 

Не зруйнується те, що знаменне? 


Зажурилися трави росяні,  

Затопилися стежки сльозяні. 

Не розмиються за болотами? 

Не забудуться за гризотами? 


Ой коса-коса давня рощена 

Під рясним дощем затолочена. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2016 14:41  Руслан Бєдов => © 

гарний вірш, чіпляє...

 21.12.2014 18:20  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую щиро!

 21.12.2014 17:23  Світлана Рачинська => © 

Красиво, Маріанно!

 21.12.2014 14:21  © ... => Ганна Коназюк 

Дякую!

 21.12.2014 14:20  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую за розуміння)

 21.12.2014 10:20  Тетяна Белімова => © 

Така відчутна ностальгія за косою (за справжнім - і в красі теж))) Гарно!

 20.12.2014 22:11  Ганна Коназюк => © 

Гарно!