Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.12.2014 09:52Новела
Драма  Про самотність  Про життя  
71000
З дозволу батьків
© Бойчук Оля

Потерплю

Бойчук Оля
Опубліковано 25.12.2014 / 27173

Сьогодні дощить. Нічого незвичного, але незвично. Дощ як дощ, і хай би падав собі. А то тарабанить по бляшаному підвіконнику і відлунює у спазмуючі болем скроні. Вітром відхиляє фіранку і зазирає в розбиту шибку вікна. Хай би зазирав, але ж збиткується, стікає по стіні скаламученими краплями болю і плює. Прицільно, у вирву шибки як на розятрену рану, прямісінько в лице ніби плювком зі злобного писка:

Ти –курва, звичайна вулична курва! Я наслухавсі в барі про тебе ого-го, я тебе підібрав як жабу з болота, я тебе годував і твою паршиву дівку!

- Васька, та що ти мелеш? Та що ся діє? Вгомонисі, йди проспись і поговорим потому!

- Забери від мене свої руки, і сама забирайсі. Бридко дивитисі на твою морду залиблену! Курва! Йду, вступаюсі з твого кодла! Віддавай мені ті гроші, які тратив на тебе. Віддавай ноутбук! Що? Виплатила? Рахуєш мені по 50 грн за кожен день, що давала на дорогу?Та йди ти на…

І пішов. Гримнув дверима до дрижаків по хаті і по тілі. Залишив подушку, пропахнуту потом, димом і перегаром. Потоптався по розсипаних осколках розбитої кулаком шиби, перетерши на порох із кров"ю три роки, прожиті з Нею. А подвір"ям ще довго шепталися його п‘яна ненависть, дитячий наляканий плач, та Її виснажливий розпач.

«Тшшш. Спи, спи. Ти зі мною. Тшшшш» - заспокійливо погладжує золотисту голівку Катрусі. А в самої серце тріпоче і будить зойками налякану дочку. Не поможе гойдання і обійми, не поможе сон і тиха ніч. Знає сама. Не вперше засинають в обіймах, але сон не сон, а пережитки дня.

«Васько був третім за 10 років. Доля? Не блудним шляхом ходила, шукала опори в житті, собі – чоловіка, батька – дитині. Доля? Прокляття, а не доля! Та не буває так, щоб кожні три роки та доля спалювала все живе в душі, а потім знову медом мастила! А я? Чим я Бога прогнівила? Чого постійно не висихаю жовчю на людських язиках? Нійбільше в житті боюся бути самов, мені вже аби хто, аби чоловік, аби коло мене. Не треба грошей і газдівства від него. Аби просто був. Поміг дитя ростити, навіть тилько тим, щоб після школи не по людях висиджувала, не по сусідських лежанках спала, коли я на роботі.

Казали, що перший лишив, бо я капарна. І що не хтіла хрестити дитину в його церкві московській. Похрестила, але більше ні ногов. А він до мене ні ногов, ані серцем.

Казали, що другого - Андрія, заманила в ліжко і захомутала, бо хлопець в літах, а дівки не мав ніколи. Шепталисі, що хати захотіла, котру він собі зачав. А як вмер, то плювали в спину і кричали, що я пояла його горівками, а їсти ніколи не було на столі. А з Катрусею вони так любилися, як кровні. А про братика думали, мене не питаючи. І хата виростала за все, що я заробляла. Пив, то й пив. А як в селі інакше? І залишив нас сиротами.

Лились довго сльози – наші з Катрусею. Стікали з мене брудом прокльони і пльотки його матері. Не треба було, чуєте, не треба мені тої хати! Мені досить клаптика землі біля його могили, аби прийти і виплакати душу. Не вірили! І я не вірила, що знайду сили встати з колін коло тої могили, встати з ліжка після звечора випитої пляшки. Катруся зимувала вдома, без школи, без чобіт, без татка. Була пляшка, була сусідка Галька, якісь хлопці...»

Стекла весна калюжами і струмками. Вигоїло літо клапті болю в серці. І доля, як блудна донька, вернулася до Її порога. Привела Васька. То воду набирав з криниці, то коси просив позичити, а вечором, а далі й кожного вечора, сиділи вчотирьох за плящиною. А там і додому не хотів вертати, і в Неї добре жити. Йому незле, а Їй про таке тілько мріялось.


- Ей, чуєш, прівєт! Я тойво, заскучивсі. Ти зовтра коли на роботу йдеш?

- …….

- Мала, я приїду завтра вечором.Добре? Ну, мала, кицька. Чуєш?

- Чого будеш їхати. Ти всьо сказав, всьо забрав.

- Ну вибачай, ну по пяні було. Давай забудем, га?

- Не треба, Вася. Дай мені спокій. То вже не перший раз було. Скільки можна терпіти? Не їдь.


«Тшшш. Тшшшш» - заспокійливо погладжувала золотисту голівку Катрусі. Дівчинка солодко спала, рівно дихала і посміхалась.

А Її сни не беруться, сльозами втікають у подушку. А може простити? А може вернути, забути? А може?... « Що ж я знов сама робити буду? Знов людям на радість і заздрість хлопа шукати? Ковтати прокльони і насмішки, і так "чорнов вдовов" називают? Боже, боже…»

Тшшш …Тшшш…

Рука мимоволі намацувала кинутий десь поруч телефон. Пальці тремтіли, шукали потрібний номер, і не слухались. Клапті думок обперізували голову і схиляли до сну.

«Боже, боже.. Хай буде так, як має бути. Аби лишень було…»


« Вася, Васька! Вставай, дурню з цементу зимного! Що кажеш? Мама з хати вигнала? Добре зробила! Нащо ти їй, пияцюго лінивий, здавсі! А я потерплю, потерплю потихонько, лиш би ти живий був, аби що по дурості п‘яній не вчинив собі. Давай, втаваааай. Вставай з порога. Ану давай руку, ану такойво за плечі мене бери….»

Івано-Франківськ осінь 2014
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.12.2014 Проза / Новела
Хата згоріла...
22.06.2015 Поезії / Ліричний вірш
Скажи мені, пташко...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Новела Про життя
12.01.2015 © ГАННА КОНАЗЮК
Різдвяна казка для дорослих або історія Міранди
25.12.2014
Потерплю
27.11.2014 © Ганна Іскренко
Марія з краю світу (День ДРУГИЙ)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.88 (МАКС. 5) Голосів: 8 (7+1+0+0+0)
Переглядів: 156  Коментарів: 7
Тематика: Проза, новела, дощ, мелеш, забирайсі, гримнув дверима, доля, прокльони, потерплю
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.12.2014 09:02  Тетяна Белімова для © ... 

Олю! Олюньку! Яка ж ти талановита! Ти ж душу своїми творами виймаєш! Вражаєш! Занурюєш у вир оповіді-життя. Так реально і страшно може звучати лише не придумана історія. Такий природний екзистенціалізм. Вражена! Чекаю нових творів і публікацій! Хай щастить!  

 25.12.2014 20:45  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую за теплі слова, Аню. І Тобі натхненячка на чудову поезію! 

 25.12.2014 20:44  © ... для іміз 

Дякую, Іринко, що завітала, і за сприйняття тексту і підтексту) 

 25.12.2014 19:48  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Сильний і цікавий твір, як і всі твої новели... Життєва історія, жива мова створює надзвичайно реальну картину. Гарно, Олю, пишеш! Дуже!!! Натхненнячка тобі!..)) 

 25.12.2014 13:19  іміз для © ... 

дуже сильно, Олю, описано...життєві реалії убого-нетверезого, часто безвихідного, прісного життя людей, які не вміють, яких не навчили, які не вчаться жити по іншому...дуже проймають Твої твори...дякую.

 25.12.2014 12:49  © ... для СвітЛана 

Спасибі, Світланко.
То все реалії, ми тільки глядачі.
А я пишу як я це побачили зі сторони, як відчула і почула) 

 25.12.2014 11:53  СвітЛана для © ... 

Олю,  дуже талановито і правдоподібно. І біль, і доля, і жаль і всього по-троху... Щастя... Воно ж у терпінні народжується, через муки... Мова така жива... Чудово! Життєво!

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +5
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди