Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.01.2015 01:20Оповідання
Про Новий Рік  Для школярів  
Танець двогорбого верблюда
20000
Без обмежень
© Тетяна Чорновіл

Танець двогорбого верблюда

або Свійська витівка Петі Вухновського

Тетяна Чорновіл
Опубліковано 05.01.2015 / 27340

Я сто разів повторяв і скажу ще раз, що старшокласником бути прикольно! Раніше що було на Новий рік? Дитячий ранок з сніжинками, зайчиками та рядженим Дідом Морозом. Зате цього року в новорічні свята наш клас був запрошений на справжній бал-маскарад. Допускали на нього тільки в костюмах та масках.

Ми з другом Андрієм такий костюм вигадали, що тягнув як мінімум на головний приз бал-маскараду – великий та смачний шоколадний торт. Ніхто нас у тому костюмі не впізнавав, хіба що Оля Чайка знала про сюрприз, та класний керівник Микола Петрович висловив здогадку... Таку дику витівку, мовляв, здатен утнути тільки Вухновський. Чому це – тільки Вухновський?! Другим же горбом був Андрій Горобченко! Та й кому, як не учителю географії, знати, що двогорбих верблюдів у дикій природі давно нема. Тільки свійськими вони збереглися. Отже і «витівка» наша – свійська. А в тому, що ми приз не отримали, винна тільки Оля Чайка з її задрипаним вальсом... Слухайте ж усе по порядку.

Про бал-маскарад нашому класу повідомили заздалегідь. Микола Петрович зібрав нас якось після уроків, щоб обсудити організаційні питання. На тих зборах Оля Чайка й запропонувала, щоб ряджені претенденти на приз танцювали вальс перед столом журі. Ще й обіцяла усіх, хто не вміє, навчити той вальс танцювати, адже ходить на гурток бального танцю. Отримали і ми з Андрієм у неї декілька уроків. На всяк випадок. Правда, на той час я ще й взагалі не знав, ким я буду на балу, а у Андрія завалялася ще з давніх-давен... маска верблюда.

– Надіну маску, на плечі бабусину картату хустку накину, на спині примощу якогось горба – і буду верблюдом. А що робити! – безнадійно махав рукою товариш. Жалів мене, що не маю в чому йти на маскарад.

Я б і не пішов, якби не передноворічне чергування. Мили ми з Андрієм підлогу в класі. Витягаю швабру з відра, глянув на неї – і здогадка немов струмом пронизала. Насилу підлогу домили. Бігом до Андрія додому костюма лагодити! Маску до швабри прив’язали, я держака в руки взяв, накинув на свою і Андрієву голову картату хустку, от тобі й горби. Дірки для очей прорізали, ще й скакалку замість хвоста причепили. Верблюд вийшов – кращого не придумаєш. Оце так сюрприз! Нехай Чайка і не мріє про торта. Хіба що уділимо шматочок!

В день бал-маскараду ми вирішили нарядитися у Андрія вдома, щоб ніхто не здогадався, хто цей верблюд такі. Приладнали все, як годиться, і помаленьку пішли. Спустилися обережненько по сходах, вийшли надвір… І тут почалися неприємності.

Справа в тому, що верблюди тут не живуть. Навіть свійські. Тому ми були для всіх диковинкою. Спочатку причепилось якесь собача. Воно голосно дзявоніло на верблюда і намагалося вкусити за ноги. Ми кинулись бігти. Дірки для очей посповзали з «горбів», тому замість шкільного потрапили в якийсь чужий двір. Собача відстало, а верблюд зупинився передихнути та поправити хустку.

Двір був знайомим, і ми вже було визначили, в який бік іти до школи. Та тут з-за рогу вигулькнув якийсь дідок, що невчасно надумав винести сміття. Він перелякано зойкнув і оперезав Андрія відром по спині. Задні верблюжі ноги не по-свійськи заверещали. Хтось з верхніх поверхів, зачувши у дворі крик, викликав міліцію...

До школи ми прийшли в супроводі дільничного міліціонера, який віддав честь черговому на вході і передав йому верблюда з рук в руки. Здивований нашим виглядом черговий провів аж у актовий зал. Навкруг ялинки вже кружляли пари, вдягнуті хто в що. Ми притупали зовсім тихенько і стали під стіною. Треба було терміново танцювати вальс, щоб журі побачило і оцінило наш прекрасний костюм. Тільки не було з ким. Раптом з-за ялинки вийшло якесь страхіття в пір’ї і направилось до нашого верблюда.

– Це ви, хлопці? – обізвалося пір’ясте в масці сови голосом Олі Чайки, – Давайте танцювати, бо зі мною ніхто не хоче. Мабуть через пір’я.

А що нам залишалось? Чом би й не з совою? Сова вивела верблюда посеред залу, вчепилася йому в швабру. Я переступив з ноги на ногу, згадуючи уроки вальсу і почав досить пристойно. Інша справа, що верблюду для танцю треба більше місця, ніж будь-кому. Та ще й хустка весь час з’їжджала, закриваючи очі. Тому ми й штовхали та збивали з ніг інших ряджених. Скоро на майданчику біля столу журі не лишилося нікого крім нас. А музика лунала все швидше.

Я ще якось кружляв із совою, зате заднім ногам прийшлося просто таки бігати навкруг нас, тримаючись за кінець швабри. Андрій захекався, збився з ритму і не знав, що робить. Тому верблюд оскаженів, став брикатися задніми ногами, пробігся з розгону по черевиках членів журі, а хвостом-скакалкою збив декілька іграшок з ялинки. Чергові перервали той дикий танець і вивели нашу танцювальну пару з школи.

Шоколадного торта ми не отримали. Та справа не в торті. Адже ми були найкращими!

Хоч сова Оля Чайка уперлася, що найкращий костюм був таки в неї.

– Не ображайтесь, хлопці, – любить повторяти вона, – але верблюд винен, що я не дотанцювала до кінця. Нічого! Наступного року я вдарюся в міфологію і вдягну костюм птиці Фенікс. Ще й попелом притрушуся. А ви від мене тримайтеся подалі!

Смішна ця Олька. Ми не отримали приз через її вальс. Сова чи птиця Фенікс – все одно в пір’ї. Ми також з Андрієм вирішили наступного року вирядитися в міфологічного Кентавра. А з танців випросимо в Миколи Петровича не вальс, а летку-еньку. Нехай з птиці Фенікс трохи попіл пообтрушується!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.01.2015 Поезії / Новорічний вірш
Знамення щедрих новорічних свят
05.01.2015 Поезії / Ліричний вірш
Казка снів крижаних
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
02.02.2014
Витівки звірячих вірусів
05.01.2015
Танець двогорбого верблюда
26.01.2016
Пригоди сніговика
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 168  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання, дитячий ранок, костюм, бал-маскарад, свійська, клас, чергування, верблюд, вальс
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.01.2015 23:34  © ... для Георгій Грищенко 

:)))))
Дякую!!!
Рада, що оцінили витівку! :))) 

 10.01.2015 05:35  Георгій Грищенко для © ... 

Весело стало на душі від такого оповідання. Натхнення Вам! 

 05.01.2015 19:26  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

:))))))))))
Дякую за приємний відгук!
Тільки часто не перечитуйте, а то обтрусите стільки, що прийдеться в дитсадок записуватися! )) 

 05.01.2015 15:52  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

Кумедно! Підняли настрій! Відчуваю, що від сміху декілька років обтрусилося! ... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
09.12.2016 © Маріанна
18.09.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди