Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.01.2015 01:14Есе
Для коханої [для коханого]  Про розлуку  Про мої мрії  Про душу  
Ілюзія правдивості (Різдво)
00000
Без обмежень
© оксамит

Ілюзія правдивості (Різдво)

Останній день перед Різдвом минув. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць велично виплив на небо посвітити добрим людям та всьому світові, щоб усім було весело колядувати й славити Христа1. Морозило дужче, як зранку: але зате так було тихо, що рипіння морозу під чоботом чути було за півверсти. Ще ні одна юрба парубків не з`являлась під вікнами хат; тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибиралися та чепурилися, хутчій вибігати на рипучий сніг. (М. Гоголь)
оксамит
Опубліковано 09.01.2015 / 27409

В цьому році справжнє Різдво. Сніжок випав і морозець вдарив, он як скрипить під ногами, справжня зимова погода. Гарно і в душі світло, бо свято те найсвітліше.., щире і очікуване. Завжди згадаю безсмертне творіння улюбленого Гоголя. А Ти не дуже полюбляєш Миколу Васильовича, називаєш його малоросом. А от Твій улюблений Франко мені важкувато дається, та хай, кожному своє. Хіба ж то може вплинути на таке торжество.

Святвечір заходить. Господи, яке ж небо над землею, словами не передати. Воно немов теж готувалось до Різдва. Дивлячись на ту красу уявляю, як їхали багаті купці, з товарами своїми. В дорозі застала їх звістка про народження Христа. Давай вони радіти та пісні співати і розкинули сувій темно-синього шовку, і викотили велику золоту тацю з горою срібла. Прославляючи Сина Божого обдаровували всіх тим сріблом, жменями розкидаючи навкруг. Синій шовк став небом, золота таця-місяцем повним, а срібло заблищало зорями. Ох і намріялась. Колись ми мріяли з Тобою разом. Які ж ті мрії чисті були і солодкі... Годі! Час кутю їсти. Святвечір-велике таїнство.

Почнемо з молитви, та пом`янемо всіх спочивших в Бозі. Бабці моєї вже третій рік немає, а дідика вже тридцять.., помер у Святвечір, а свекрушечка, моя хай їй легко лежиться народилась у цей святий день. Ото вже добра жінка була. І любила мене, як рідну. Хай там, кажуть, що невістка-чужа кістка, то не про мою свекруху. Спочивайте мамо. Повік не забуду, як впали переді мною на коліна і руки мені цілували, і просили, щоб не покинула Вашого сина, бо пропаде, як сам залишиться. Хоча й самі прожили таке гірке життя з таким, як Ваш син, і не знали ні радості, ні спокою... Ще й сорок днів нема, як не стало Вас мамо. Скільки житиму, Вас і Вашу турботу пам`ятатиму. А сьогодні куті Вам на віконечко поставлю, ще душенька Ваша з нами-пригощайтесь...

Ранок.., морозний, чистий, вмитий. Теж приготувався, аж сміється. Усі в надії і в сподіваннях на нове життя, щоб мир та злагода, щоб вже наша Україна спокій знайшла, процвітала, і заможною стала. В кожній хаті чекають гостей і колядників, і я чекаю... І Тебе чекаю, день і ніч чекаю. Думаю за Тебе, і молюсь за Тебе, де б Ти не був... Ще раз оглянула різдв`яного стола, що ломиться від свого убранства. То вже всю свою фантазію і вміння приклала до того. Во істино наш народ найщиріший у світі, які б скрути та біди не звалились, а свято є свято. Того вже в нас ніхто не відніме. Такої великої і гарячої душі ніхто крім українців немає...

Он посеред столу главенствує молочне порося, начинене гречаною кашею з грибами, а круг нього витанцьовують, коропи в сметані, холодець в присядку з хріном, крученики закрутили гопака з чорносливом, завальсувала качка з яблуками, своє соло виспівує картопелька, напару запечена з м`ясцем, он кренделі вирутила домашня ковбаска, спокійні різні сири-вони трішки осторонь, а пиріжки з усяким начинням радіють, що їх скоштують, а ще кров`янка, соління, ще налісники, битки, котлети... Усього вдосталь. З душею. Згадую тебе бабцю моя рідненька, вклоняюсь і дякую, то вже твоя заслуга, завжди наш рід вшановував свято. Як би я хотіла, Тебе пригостити, і з святом Тебе вітати... Нема звісточки від Тебе. Як не втішаю себе, як не надіюсь, а нема...

- Можна колядувати?

- Колядуйте, вітайте!!!

Від тих дитячих щасливих очей, погляду не відвести. Маленьке хлоп`ятко виспівувало складну різдв`яну пісню "Нова радість стала" Виконувало із таким якимось болем, так проникливо, чітко, з таким надхненням, що сльози навернулися...

Болю мій, покинь мене. Серце моє стань холодним, зробися білим. Господи навіщо я маю таку душу? Чи важко мені? Чи що я надумала собі? Вже немає ні сліз, ні крику, ні відповіді, ні запитань. Нічого немає. То може й Господь почує мене і я не відчуватиму... Ілюзія правдивості? В чому? В тому, що чекаю, в тому, що люблю. В тому, що відгоню думки про Твою душевну зраду. Ні! Тобі не легше. Все буде добре. З часом все владнається. Не плачу, не болить, щаслива. Ти є! Є в серці, є в мріях. Справжнє воно не помре, воно житиме!

Ой як же мені личить український костюм. Який вінок на мені з волошок і маків, яке намисто червоне, вишита сорочка, яка спідниця з вибитим узором, підперезана крайкою, той пояс ще моєї прабабці, чобітки червоні. Гарна!.. Вітаю Тебе з Різдвом! Хай все про що ти мрієш, і все те чого Ти прагнеш зійсниться! Я не забуваю Тебе ні на мить! Я чекатиму! Ти знаєш, що я не зрадила. Ти це відчуваєш...


- Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла...

- Заходьте! До столу запрошую! Пригощайтесь!

- Христос народився! Славімо його!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.01.2015 Проза / Есе
Новий рік, прованс і мрія
10.01.2015 Поезії / Білий вірш
Blesser
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Ілюзія правдивості
03.03.2014
Ілюзія правдивості
28.10.2014
Ілюзія правдивості (Горобиновий лікер)
09.01.2015
Ілюзія правдивості (Різдво)
23.01.2015
Ілюзія правдивості (кохання всупереч долі)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 107  Коментарів: 1
Тематика: Проза, есе, Різдво, Святвечір, народження Христа, добра жінка, морозний, колядувати, чекатиму, Христос народився
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.01.2015 15:36  Люлька Ніна для © ... 

Дуже сподобалось! До душі миле і рідне, наше українське. У Вас щира душа і добре серце справжньої українки. З Різдвяними святами! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +0
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +45
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
24.04.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.03.2014 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди