Нічний політ відьми
Летіла відьма понад темною землею,
І на політ її небачений, стрімкий,
Дивилися відкриті в ніч лілеї,
Дивився вилізлий з нори підземний Вій,
Дивились Мавки лісові тендітні,
Дививсь розкритий папороті цвіт,
Дивились світляки болотні літні,
Відображався в дзеркалі політ
Нічних озер... Її дівоче тіло
Оголене вмостилось на мітлі,
І світло місяця його все освітило,
Як промінь срібний у нічній імлі.
Дивилась ніч у зорянім багатті
На таїну казкову, чарівну.
Ця дивна ніч... Вона як шал завзяття...
Я бачив відьму... Я вже не засну...
