10.01.2015 20:38
для всіх
184
    
  3 | 3  
 © Кучеренко Олександр Васильович

АГОНІЯ

АГОНІЯ

Перший день Землі

розпочався, мов крик, – спонтанно.

Порождення тверді вершилось творцями в агонії.

Бог помирав задля вічного.

Життя ж – струмувало фонтанами:

ефір, вода, земля, повітря й вогонь.

Судоми і спазми Бога

розпускалися квітами, дихали.

Біль – був найбільшим щастям.

Радість була неприкритою.

З нічого являлося все –

сильним, красивим і диким.

Мов сліпий із кульгавим –

Пуруша єднався з Пракрі́ті.

Світ проростав метастазами з убитого тіла Імі́ра:

Череп став небом, кров - морем, кістки – горами.

Плоть стала грунтом, час – основною мірою, 

як тільки вогонь і вода з’єдналися в горні.

Предок Пань-гу виник з бесформного хаосу.

Змахом сокири відкраявши Інь від Яні, 

Небо і землю розвів. Як вмирав – задихався, 

Тіло прабатька густо вкрилось водя́нками.

Голос його став громом, а дихання – вітром.

Ліве око його стало сонцем, а праве – місяцем.

Руки й ноги відтоді – чотири сторони світу.

Кров стала ріками. Тіло ж – людьми міситься.

Перший день Землі

прозвучав, наче крик немовляти, –

перший крик, що здавен наслідувався епіго́нами.

Бог помирав задля вічного.

В Бога ж з’явились нагля́дачі

В Бога з’явилася зброя, зірки і погони.

Вбивцям від божого імені знов невтямки:

Будуть нові́ світанки

після тих, що безславно сконали.

Смерть має завжди логічну розв’язку – життя! І...

Чим довша агонія –

тим дорожче воно й досконаліше.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2015 23:00  Тетяна Белімова => © 

Висновок вразив. І видиво, яке створили, теж. Могутньо вийшло! Можна й озвучку закинути.

 11.01.2015 21:47  Світлана Рачинська => © 

Саш, твої твори глобального масштабу. Я вже читала цей. Якесь всеохоплююче мислення... викликав