24.10.2010 02:47
-
460
    
  - | 1  
 © влад пилипей

Все як у всіх.

Мене пройме щось вічне і святе, 

Коли погляну, як довкола все пусте: 

Ходулі, звівся, впав, пішов помалу, 

Вже не сидиться, як раніш, посеред залу. 

Вже вулиця, товариші, навчання, 

Невдачі перші, перемоги і кохання, 

Робота, діти, ніби все як у людей, 

Достаток є – позаздрить сам єврей. 

Хвороба, старість, ноги вже не ті, 

Ходулі, впав – та все як у житті, 

Корона спала, ліжко стало троном, 

Життя скінчилось, в церкві плачуть звони. 

І ніби добре все, але не так – не те, 

Ніколи не було пустим святе. 

Життя майнуло для діток, для внуків. 

Поплачуть, поламають трішки руки, 

І раз на рік прийдуть поправити вінок, 

І якщо ласка – посадити квіточок. 

Живеш, виходить, щоб наступні повмирали, 

Коли б вони та Бога в світі знали, 

Добра зробили не як всі, а море, 

Ото б я порадів, мені ж видніше з гори… 


То не таке то вже воно й пусте, 

Життя моє напівсвяте. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!