12.01.2015 19:16
для всіх
194
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Сніжить

Сніжить по стрісі вихором зима

Стежками стелить срібною зорею, 

Самотньо завиває синь німа

І замітає білу галерею.


Відлуння у свічадах застига, 

Снує у тиші замкнена застуда

Душі, яку покинула снага

І не рятує навіть велелюддя.


Погнулося і негнучке гілля, 

Так хочеться втікати відтіля, 

Та марно протікає мертвий час.


Ні крику, ані трепету не жди, 

Вже нитка загубилася мети, 

Погас вогонь, нарешті вже погас.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.01.2015 11:24  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую

 13.01.2015 22:38  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарно написано!

 13.01.2015 00:11  Панін Олександр Миколайович... => © 

Страшніше за найдовшу самотність - така самотність душі. Але подолати її можуть лише дві душі. І така душа може знайтись у будь - яку мить.

 12.01.2015 22:57  Тетяна Белімова => © 

Сумне видиво. Але якщо нитка обірвалася, то вже не зростеться. Цікава форма.