Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.10.2010 00:28Оповідання
Для вчителів  Для мами  Для бабусі [для дідуся]  Для коханої [для коханого]  Для дорослих  Для школярів  Для дітей  Для студентів  Про село  Про минуле  Про дитинство  Про щастя  Про батьків  Про тварин  
00000
© Михайло Трайста

Топірець

Михайло Трайста
Опубліковано 27.10.2010 / 2760

Того ранку Юрко був найщасливішим хлопцем зі всього світу. Його серденько весело калатало в маленьких переповнених щастям грудях. 

Того ранку навіть річка не шуміла як іншим разом, а весело, щасливо. Молоде весняне листячко берізок веселенько тріпотіло, нібито розмовляло з вітром-пустуном. 

Юрко ступав гордо з піднятою голівкою, наче справжній ватажок. Поруч нього молоденьке телятко, надіючись на ласку та пестощі маленького господаря, намагалось лизнути його руку. Та де?.. Юрко відштовхнув його мордочку і гордо промовив: 

– Кить звідси, дурне теля!.. 

А що воно думало, що він покладе собі розум бавитися з ним?.. Чи хіба не бачить, що в його руці справжній топірець!?.. Ось як виблискує на сонці – зір віднімає, не інше!.. Відтепер він вже не якийсь там дітлах, а справжній легінь – гуцул!.. 

Жаль, що не зустрів Василинку на вулиці. Ой, побачила б вона його топірець!.. 

– Мабуть, ще спить дівчинище... – зітхнув з досадою Юрко. Але вечором, коли буде повертатися додому, то спиниться й попросить води від вуйни Марії, а на Василинку ні поглядом не кине. Вона як побачить його топірець, то зрозуміє, що він вже легінь! 

І хіба це не правда?.. Котрий з його ровесників, не те що з ровесників, а навіть з настарших за нього, мають справжній сталевий топірець?.. 

Не мають!.. А, бач... він має!.. 

І на пасовиську Юрко вже не грався з хлопцями. Правда, трохи зупинився, поки кожен з них потримав топіреця, вихвалив і щиро позаздрив Юркові. Опісля Юрко гордо вирушив зі своєю «ватагою», яка складалася з корови Зоряни, «дурного телятки» і чотирьох ягняток, через ліс на Прелуку. Йому вже тепер не з хлопцями гратися, вже вони йому не рівня... 

Хлопці боялися випасати худобу на Прелуці, бо там під старим крилатим дубом знаходилася бурсукова нора. Правда, ще вчора ні сам Юрко не наважився б вийти на Прелуку. 

Та то було вчора!.. Сьогодні в нього топірець, і що там якийсь бурсук проти його топірця?.. «Пусте!..» – махнув рукою Юрко. 

Поки його «ватага» буде пастися, він в густих кущах ліщини нарубає тичок для квасолі. На Прелуці такі тички, як свічки!.. 

Худоба того дня напаслася скоріш, ніж іншим разом, бо на Прелуці травка свіжа і набагато смачніша як на толоці, де потоптана та поскубана маржинами. 

Ще сонце стояло високо на небі, коли Юрко повертався додому, несучи на плечах оберемок тичок. Вслід за ним йшли його «череда» і «стадо», тільки «дурне теля», здавши собі справу, що сьогодні його молодий господар став легінем і втративши будьяку надію на його ласку, почало відставати позаду. 

На-на-на, мале, на!.. – раз у раз манив його Юрко. Але теля-телям! То підбігало, то відставало, а коли йшли повз ниву Семена Лози, забігло собі туди й почало смачно пасти молоді стеблини кукурудзи. 

Юрко кинув оберемок з пліч і побіг завертати теля, але вже було пізно. 

Семен Лоза наче з під землі виріс перед нього. Спочатку хлопець хотів кинутися в слід за телям, але ноги не слухали його. 

– Так ти пантруєш худобу, бахуре?.. – крикнув Семен Лоза, і взявши Юрка за обидва вуха, почав сильно крутити. 

Хлопцеві набігли сльози на очі, але, зціпивши зуби до болю, він навіть не писнув. 

Семен, побачивши топірець в руці хлопця вирвав його. 

– Це за мою паґубу (шкоду), а ще раз спіймаю то займу маржин!.. 

– Віддайте топірець вуєчку, віддайте!.. Бийте мене, скільки захочете, лиш віддайте топірець!... – благав Семена зі слоьзами на очах Юрко. 

– Яка мені хосна, що буду бити тебе, хіба це відшкодує шкоду, яку наробило мені твоє теля, набиваючи свій бурдюх моєю кукурудзою?.. 

Юрко повертався додому з похиленою головою, щоб ніхто не бачив сльози на його очах. Коли проходив повз подвір’я Василинки, ні не глянув у той бік. А він мріяв зупинитися, приперти оберемок горі крилатою грушею і попросити води від вуйни Марії, щоб Василинка побачила його топірець, але тепер навіщо йому зупинятися як нема топірця. Навіть набутися з ним не було часу, бо тільки вчора купив його батько на Сигітському ринку. 

Юрків батько, як почув, що трапилося з топірцем, то спочатку хотів вишмагати малого, але, побачивши сльози на очах хлопця, йому стало жаль малого. 

– Що поробиш, синку?.. Багачі завжди мають правду... – важко зітхнувши, сказав батько. 

Що було йому робити, іти за топірцем?.. Ще може побитися з Лозою, або той подасть його до суду і так оцінять шкоду, що топірець не варт того. 

Натупного дня Юрко, зовсім сумний, рушив з худобою на толоку. «Дурне теля» підбігало до молодого хазяїна, надіючись знову на його ласку. 

– Це все через тебе... – сумно сказав Юрко і попестив його. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.10.2010 Проза / Оповідання
Добрий перукар
27.10.2010 Проза / Оповідання
Маленький господар
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Оповідання Про тварин
13.03.2011 © Леді Вікторія
Сон про чорну кішку
27.10.2010
Топірець
06.10.2010
Півень баби Марії
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 678  Коментарів:
Тематика: Оповідання, дитинство, батьки, топірець
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +50
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди