Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.01.2015 12:13Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Серго Сокольник

ВИПАДОК НА ПОЛЮВАННІ

Серго Сокольник
Опубліковано 28.01.2015 / 27603

Чи любите ви качине полювання восени? Я- так дуже люблю...

Коли, після того, як відстоявши у схроні вечірню зорю, пливеш уночі по широченному плесу, у якому відбиваються зорі, ти відчуваєш себе самотньою людиною, наче кинутою у відкритий космос... Пливеш по приміченим тобою орієнтирам одиноких берегових вогнів до притулку свого острова, як космічний корабель, який, виконавши свою місію, пливе до матері-землі...

Якщо світить місяць, то все навкруги ніби залите примарним срібним сяйвом, очерет таємниче шарудить, наче шепоче- "Будь обережний, мисливцю... Будь обережний..." Над тобою свист пролітаючих крил... Невидимі в темряві качки летять... А може то- відьми? Ото летять і сміються собі голі, що дурні мисливці їх не бачать... А що? І таке ж буває...

І от ти вже на острові. З острахом у душі ти відходиш від затишного жару вогнища і підходиш до річки зачерпнути води... З острахом, бо ж- ось-ось зараз!- вирине з таємничих темних глибин чарівна оголена сріблява русалка, ухопить тебе за руку, та й потягне на глибину гратися твоїм мертвим холодним тілом...

І- вечірня порція горілочки! І- духм"яний суп з дикої качки! І- байки! Байки друзів біля вогнища, такі дивні, що ти віриш у них і не віриш... Байки про спійману рибину з отаке-енним (як розчепірені долоні) оком, про вбитих одним пострілом трьох недолугих зайців, про нові екзотичні породи чорнобильських чупакабр...

Та хіба перелічиш усе, чого начуєшся за дружнім мисливським вогнищем, коли ти сидиш, наче прадавній вікінг, і може ото й щастя було б- непомітно отак померти зараз, серед мисливців-побратимів, та миттєво переміститися через темну річку забуття до Валхалли, зі зброєю в руках, на вічний пир Одіна?

Живе, живе в нас те, давнє... І ось уже у мерехтливому світлі вогнища обличчя сусіда набирає рис чи-то Святослава Хороброго, чи-то Віщого Олега... Мара туману постає над рікою, мара уривків обрисів людських постають у тебе в очах... Все... Ти солодко засинаєш, приспаний живильним вогнем братнього вогнища... Спиш...

... Так ото і я заснув був біля вогнища солодким безтурботним мисливським сном...

...Прокинувся вранці від того, що щось то воно не теє... Якось воно- ні, не з похмілля- його на полюванні й не бува- а, як у нас по селах кажуть баби, коли сусідкам на здоров"я скаржаться- "отуто у мене ТЕРПНЕ... а отуто у мене МЛІЄ..." Бог ти мій, чи є на свті лікар, що здатен пояснити цей загадковий діагноз- ТЕРПНЕ та МЛІЄ??? Що воно таке взагалі?

Отож якісь у мене дивні відчуття по тілу, то в одному, то в другому місці... терп-терп!- там... млю-млю!- тут... А вдягнений же ж добряче- у ватяника, та ватяні штанці з кишенями (то для набоїв. Не для стопки ж...), у чоботи міцненькі. Ше й "хвуражка теплая на ваті, щоб не зазябла голова..." Аякже. Пізня осінь...

Ото ж я дещо схвильований встав ранком з усіма, трохи ми хильнули, щоб зігрітись- та й попливли в човнах на місця. Я ж нікому ані пари з вуст- ще на сміх підіймуть! "Допився, придурку"- скажуть... А що- це ж не жіноцтво тобі яке, чолов"яги. Скажуть таки, сміятися будуть... Та вже ж, думаю, якось то воно мине... "попустить, як не спаралізує"... Припливли ми, відстояли зорю.

На ранок, як сонце зійшло, потепліло, літ качиний скінчився. Зійшлися ми по замуляній косі втрьх. Трофеями похизуватись. Ну, й прийняти на душу... Улюбленої нашої. Української... "Кока-коли".

І от п"ю я і бачу, що товариш мій якось дивно на мене дивиться... Я ж (а вже ж про " терпки-млявки" оті свої трохи підзабув), оце думаю- може то що воно зі мною, на що він так мені вказує? Я ж шепітом його й питаю- "Що?"

А товариш з жахливим виразом обличчя пальцем прямо мені на плече тикає, та якимсь шиплячим голосом каже- "Е-е-е"... Я остовпіло перепитую (а сам думаю- ну все. Мабуть мені капець. Допився-таки "Кока-коли" отої клятої...)- "Що-о-о?"- кажу...

І - раптом... Мати рідна!!! Я на комірці свого ватяника, просто от на плечі бачу- ЧОРТА!!! Боже ж мій! Як я зразу не вмер? Дивиться на мене хижий страшний чХорт на плечі чорними блискучими очима, шкіриться повним ротом жовтих довгих зубів, що постійно рухаються- ну от зараз вони мені в носа увіп"ються, чортячими своїми вусами швидко-швидко водить... І- зо-о-овсім же ж поряд він!!! Якихось кілька сантиметрів від носа!!!

Не пам"ятаю точно, що саме я зробив. Я, здається, кинув рушницю, зробив якийсь карколомний стрибок навподобі сальто-мортале, відмахуючись руками і заходився диким криком...

І- що я бачу? Хлопці- один присів у попереку зігнувшись, а інший на землі лежить, ногами дригає... Від сміху обоє заходяться... Я встаю і в повній нестямці до першого ж- що, мовляв, таке? І- з"ясувалося...

Допоки я солодко спав, у мій ватяник залізла... миша! Малюсінька така миша-землерийка. Чи-то їй холодно вночі стало, чи вона мене з норою своєю переплутала, та мені ж від того не легше... Ото лазила вона по мені, лазила, блукала-блукала, аж доки дорогу не знайшла... На комірець...

Ні!- ну ви скажіть? Що це за товариш? Ти спокійненько так, глядячи мені прямо в очі скажи-"д-р-у-ж-е! У т-е-б-е н-а к-о-м-і-р-ц-і с-и-д-и-т-ь м-и-ш-а!" Ну? Ви б злякались тоді? Та й сільська баба не злякалася б... Мабуть... А-то він- "Е-е-е!!!" Ну, хто він після цього?..

Полювали ми ще цілий день, і було чимало всіляких приємних мисливських подій, та я весь день от просто фізично відчував, як нерви мої відходять. Отак відчував, що є вони, але відходять... Ви щось таке відчували?..

Отаке-то воно, полювання восени. А ви- їдьте, їдьте! Така краса... Стільки качви... Тільки от...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.01.2015 Поезії / Поема
Тема РИМ
30.01.2015 Поезії / Любовний вірш
Коханці
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Оповідання
28.01.2015 © Ганна Іскренко
Одним теплом
28.01.2015
ВИПАДОК НА ПОЛЮВАННІ
24.01.2015 © Влада Черкасова
Донбасский пленник
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 121  Коментарів: 9
Тематика: Проза, оповідання, полювання, очерет, мисливець, качки, туман, чорт, миша, ватяник
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.12.2015 02:13  © ... для Лариса Пугачук 

Так, у мене тут є трохи прози, окрім цього оповідання- ТОМКА, ВІДЬМА, ЗЕЛЕНЫЕ ГЛАЗА, ЛЕДЕНЦЫ (останнє- якщо не любите важке- то й не треба читати). Усі ці оповідання в тій чи іншій мірі мають дещицю автобіографічності. Мені нецікаво писати в прозі просто описи з власного життя (залишимо мемуарні описи вдячним нащадкам))), так само не люблю переказів чиїхось тем, хоча на свої чи чиїсь досвід чи бачення можна опиратись, звичайно... До теми великої форми в прозі я, може, підійду (деякі фабули складаються потроху))) Це МОЖЕ КОГОСЬ І ЗДИВУВАТИ))) А ночі з солодкою жінкою яскравіші, коли вони НА КОНТРАСТІ. Знаєтесь на темі. Респект) 

 09.12.2015 00:24  Марієчка Коваль для © ... 

Та ні, це вам дякую. Посміялась. 

 09.12.2015 00:20  © ... для Марієчка Коваль 

Взагалі-то рекомендую до ознайомлення і те і інше))) Прози небагато (на даний момент віршування мені цікавіше), проте у мене чимало великої форми, от, поеми рекомендую. Вони не надто довгі, необтяжливі, та в них сказано все те, що я й хотів сказати)  Дякую, Марі)

 08.12.2015 23:28  Марієчка Коваль для © ... 

Чхорт))) Ну це бімба))) Люблю чхортів.. вигаданих. Як я зразу не вмер)) Ну ми, люди, живучі. Сподобалася мова. Люблю такі жваві історії. Ще початок приємно зачепив: "пливеш уночі по широченному плесу"... "відчуваєш себе самотньою людиною, наче кинутою у відкритий космос..." Приємно, бо я теж шось подібне недавно відчула, коли рибу вночі ловили. Цікаво. Тепер не читатиму ваші вірші - давайте прозу... :) Жартую.

 23.01.2015 03:18  © ... для Тетяна Чорновіл 

Та ото ж... Приємно, що сподобалось! 

 23.01.2015 03:17  © ... для Суворий 

Шановний пане Суворий! Зрозумів. Уже виправляю! 

 22.01.2015 10:46  Тетяна Чорновіл для © ... 

Класно! ))))
Розважили.
Написано образно і з гумором. Цікаво було читати.
Ще й до всього дізналась, що Ви мисливець і... до чортиків боїтесь мишей!:)) 

 22.01.2015 10:36  Суворий для © ... 

Прохання використовувати Заголовок пубілкації лише для назви своїх творів... На відміну від інших сайтів, де доводиться в назву пхати все без розбору (ім`я автора, співавтора, присвяту комусь, вид твору, епіграф тощо) за браком інших можливостей, у нас є додатково Підзаголовок, епіграф, поля для вказування дати та місця створення твору... Користуйтесь...

Зокрема те, що це "оповідання", вказується під час реєстрації пубілкації і потім на кожному кроці про це згадується автоматично....

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди