А Україна, мов жінка, плаче
Де всі співали, там лиш ридають,
Поглинув морок квітучий край.
Вже тисячами людей ховають
Й вогнем палає тут небокрай.
Багато зараз палких промов є
Про те, хто винен у цій біді,
А Україна стікає кров`ю
І гинуть хлопці геть молоді.
А Україна, мов жінка, плаче,
За дітьми стогне та голосить...
Та хтось поставив собі задачу
Не припиняти кровопролить.
Комусь цікаво спостерігати,
У когось навіть з`явивсь азарт.
Ти не подумав, далекий брате,
Що може страшно нам не на жарт!
Кати безжально ламають долі
І забирають чужі життя.
А то ж для когось не стало доні,
Пішов синочок у небуття...
Врятуй, о Боже, мою країну!
Нехай лишаться усі людьми.
А тих, братам хто стріляє в спину
Помилуй, Боже, і врозуми!
