Журба
Крокує безжально землею війна
Шматуючи душі нащадків на частки,
Хіба хто чекав вже такого лайна:
Від рідного брата кривавої пастки!
Завзято черв точить серце старих,
В холоднім поту тремтячі долоні:
"Не може так бути - ми одні з них...
Щоб Україна у брата в полоні?!"
Вводить в оману огидна брехня
Рідних людей розділивши навіки,
Політики світу "бідніють" щодня,
Де нам знайти для тих нелюдів ліки?
Серце журбою змучилось вже,
Розум спасіння шукає в надії,
Мрію, що мир на землі вбереже:
Воля, любов, сила Божа - месія!!!
