31.01.2015 10:34
для всіх
84
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

ВІчний простір

Вічний Простір, що немає меж, 

Бачимо безхмарними ночами, 

Дивиться на нас він, мабуть, теж, 

Блимає очицями – зірками.


Чи така ми в світі дивина, 

Чи не звик до нас цей вічний Простір, 

Чи пищим з вузенького вікна

Щось пусте при комаринім зрості.


Вічний Простір все мовчить й мовчить, 

Не вступає з нами в перемови, 

Може хоче нас усіх привчить

Пізнавать самим його основи.


Чи чекає лиха він від нас, 

Бачачи прихильність руйнувати

Все, що не устиг понищить час, 

Бо така в нас звичка газдувати.


Схаменімось, людоньки Землі, 

Бережімо матінку природу, 

Ми в безмежнім Просторі малі, 

Та цікавість маєм в нагороду.


Розумом своїм пізнаймо світ

І засіймо зернами любові, 

Бережім його від лиха й бід, 

Будьмо мудрими у діях й слові.



м. Київ, 21.03.09.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2015 11:23  Тетяна Чорновіл => © 

Чудове звернення!
Може прислухаються!