31.01.2015 10:41
для всіх
88
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Повезло

Повезло мені в житті, 

Вік конаю в самоті, 

Сам з собою розмовляю, 

Сам стелюся, сам лягаю, 

Посварюся сам з собою, 

Помирюся до відбою.


Повезло в житті мені, 

Всі свої думки сумні

Я паперу довіряю, 

У вірші свої вкладаю, 

І нікого не тривожу, 

Сліз пекельних не розвожу.


У житті так повезло, 

Як ні з ким ще не було, 

Від горілки спочиваю, 

Цю отруту не вживаю, 

Тихо в мене як в могилі, 

Пані та панове милі.



м. Київ, 24.03.09.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2015 12:56  Сон Блакитного Сонця => © 

І прикиньте на планеті живе 7 мілліардів людей. Є місця на землі, де вам не буде сумно. В містах дуже багато самотніх жінок. Чоловіки, котрі живуть в містах оточені жіночою увагою. Цей вірш написаний в селі? Лише в селі з жінок 3 бабці років по 90 . просто є рибні місця а є місця в селі.

 31.01.2015 11:19  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш.

Сумно...

Та все ж краще так, ніж навкруги би люди товклися, яким не потрібен, не зрозумілий, байдужий... Так ті вищезазначені люди ... хоч десь подалі від Вас. Коротше кажучи, ефект самітника в юрбі теж не мед.

Добре, що є папір і ручка.