31.01.2015 10:49
для всіх
88
    
  3 | 3  
 © Георгій Грищенко

Потону у барвах

Потону у ніжних барвах

Духмянистої весни, 

У зелених лісопарках, 

В щебетанні пташини.


Зачаруюся піснями

Соловейка у гаю, 

Мерехтливими зірками

У небесному раю.


Вмиюсь дощиком рясненьким, 

Обітруся вітерцем

А під сонечком тепленьким

Засмагатиму лицем.


Закохаюсь до нестями

У квітучії сади, 

У стежинки між полями

Та у верби край води.


У Карпатські сині гори, 

У Дніпра нестримний плин, 

У безмежнії простори

Степових ланів – перлин.


Веселкові барви всюди

Щовесни у всі часи, 

У селі добріші люди, 

Бо живуть серед краси.



м. Київ, 31.03.09.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2015 12:24  Сон Блакитного Сонця => © 

У селі добріші люди! Ні, все вірно: природа лікує. Та я не знаю в своєму селі ні одного доброго. Вони скоріш схожі на людей, котрі з глузду зіхали.
Та це скоріш не ваша омана, що так все досконало в селі а якась образність, що чим блище до природи тим краще.
Я б малюючи село скоріш би бив в набат: пянство, тупість, бруд, убогість, уродливість тіл, нудьга і сон.

 31.01.2015 11:12  Тетяна Чорновіл => © 

Красиво й ніжно!