Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.02.2015 21:46Новела
Про любов  Про душу  Про рідний край  
40000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

ГОРДИЙ

Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 16.02.2015 / 27814

Якось так вийшло, що Павла всі вважали гордим. Ймовірно, статура та постава голови цьому сприяло. Через це і дівчата його дещо сторонилися, хоча й не без того було, щоб неабияк задивлятися. Очі рвали. Але на тому все і закінчувалося. Харизма «гордий» все ж звисала домокловим мечем над щирими почуттями. Кожна чекала, коли гордий сам заговорить, розважить, розповість анекдот чи цікаву історію, щоб можна було полегшено зітхнути і повести розмову з ним – невимушену, ненав’язливу, таку собі нехай і пусту, дурнувату, аби лише з ним.

Однак, проблема була в тому, що і сам гордий ще змалку запам’ятав, що він – гордий!.. Принаймні, так думає не він – він упевнений, що не такий! – так сприймають його інші. Тож ніякої ради цьому вже не дати. І він підсвідомо почав неначе мстити: ага, він – гордий, то нате вам мою гордість, яку хотіли! І через це ще більше сам страждав.

Поступово навколо гордого створився ореол такого собі ще й байдужого до всього, ні на що нездатного. Теревенили про те, що коли байдужий, то й гордий, і навпаки.

Аж ось якось помітили, що, не хто інший, а гордий допоміг старенькій донести важкеньку сумку з крамниці; що якраз гордий притримав двері під’їзду з кодовим замком, коли побачив як шкутильгає за ним інвалід; і саме гордий кинувся навперейми собаці, зрозумівши, що той може накинутися на дитину, яка бігла – дитина ж не знала, що бігти перед чужими собаками не можна.

Якось гордий займався своїм улюбленим уподобанням – спостереженням зірок на нічному небі. Виніс на дах свого будинку телескоп, змонтував, зазирнув до окуляру. Аж, раптом, почув лагідне запитання: чи її не бачить? Озирнувся й зрозумів: на даху чекала... його майбутня доля.

Невдовзі й весілля відгуляли. І неймовірно щасливі були всі, надто та, яка на даху чекала та гордого піймала у своє кохання.

Аж ось однієї ночі гордий у свій телескоп уздрів не зорі й місяць, а заграву, що з самого нічного обрію здіймалася та грізно сунула у його бік, бік його краю. Гордий відчув: біда! І ні хвилини не вагаючись, пішов захищати свій край.

А та, яка свого часу на даху чекала астронома-любителя, знову вийшла на дах і, спостерігаючи не у свій телескоп, раділа заграві, в якій гордий відчув біду. Любителька дахів та горищ погано знала землю, на якій стояли будинки, зокрема і їхня з гордим висотка, бо воліла витати повище, а не топтати ряст рідної землі, відчуваючи її дихання й тепло. Тож побачивши грізну заграву, вона не сприйняла її такою і зраділа, вірячи, що то – немов оті далекі світи, за якими спостерігає гордий.

Та ось однієї миті та, яка на даху сиділа, лише й устигла нетипове, незвичне й противне дзижчання. І тут же її плоть розлетілася на численні шматки. Разом з бетонними глибами та пилюкою від шаленого вибуху вони як ті фантастичні птахи уповільнено опускались на грішну землю, немов усвідомлюючи, що тільки ця земля їх прийме, – точніше ту, що на даху сиділа, – у її розірваній множині, земля, що, як виявилося, найближча й найтепліша.

Заграви поступово зменшувалися, не стало чутно тривожних металічних дзижчань, і гордий повернувся, знайшов свій, на щастя, непошкоджений телескоп і, аби знову мати можливість спостерігати за чарівними зірками, взявся за організацію відновлення своєї висотки. До нього вирвечкою потягнулися помічники. Відтак всією толокою швидко упоралися зі шляхетною справою. І, що найважливіше, допомогли гордому занести його телескоп на саму верхотуру. Звідти по черзі спостерігали за далекими світами. Гордий лише встигав пояснювати, де і які вони є. Для них він уже перестав бути гордим. Він – свій, друзяка!

Й усі були щасливими, щасливими хочби тому, що вдивлятися у далекі світи ніщо вже не заважало: ні грізна заграва, ні навіть улеслива та, яка на даху сиділа.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.01.2015 Публіцистика / Мова та література
Іспит з української
19.02.2015 Проза / Новела
ЗАКОМПЛЕКСОВАНИЙ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Новела Про рідний край
23.02.2015
ЗДРАСТУЙ, ГАЛЬКО! ПИШЕ КЛАВКА
16.02.2015
ГОРДИЙ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 192  Коментарів: 7
Тематика: Проза, новела, дівчата, харизма, підсвідомо, байдужий, телескоп, доля, друзяка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.02.2015 11:53  © ... для Анна Ольтенберг 

Красно дякую за теплий відгук! 

 18.02.2015 15:06  Анна Ольтенберг для © ... 

Відчулось... аж до мурашок. Надзвичайно тонко і проникливо! 

 06.02.2015 11:22  © ... для Деркач Олександр 

Красно дякую за увагу й вітання!
(Творчих Вам успіхів, а усім нам -- злагоди й миру!). 

 06.02.2015 11:18  © ... для Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую за вітання!
(Коньяк, лимони й шоколад -- о-о-о-!!! Смачно! Поживно! Втамувало спрагу!) 

 06.02.2015 05:31  Деркач Олександр для © ... 

Вітаю! Здоров`я Вам і Вашим близьким! Хай щастить) 

 05.02.2015 21:27  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дозвольте привітати Вас з Днем Народження!

Успіхів Вам у всьому, здійснення мрій і творчих задумів!!!

 05.02.2015 21:23  Тетяна Чорновіл для © ... 

Сумна історія. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +2
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди