Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.02.2015 13:24Мова та література
Про літературу  Про дитинство  
У шкурі фарбованого лиса
50000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

У шкурі фарбованого лиса

Дарія Китайгородська
Опубліковано 05.02.2015 / 27834

Сьогодні частенько пишуть про те, хто що читає чи вже прочитав, висловлюють свої думки та емоції з цього приводу, формують різноманітні рейтинги на кшталт «125 книг, які слід прочитати протягом життя». А мені згадалася моя перша самостійно прочитана книга. Це була казка «Фарбований лис» зі збірки Івана Франка «Коли ще звірі говорили». З цим випадком пов’язана доволі кумедна історія.

Мені тоді було вже майже п’ять років, і я досить пристойно складала літери в склади, склади в слова, а слова в речення. Але батьки все ж продовжували мені читати вголос, не задумуючись, що я вже можу робити це сама.

У нас було багато своїх книг та ще й брали в сільській бібліотеці. Я завжди ходила з батьком міняти прочитані книги й страшенно йому заздрила, бо він мав бібліотечний формуляр, де ставив підпис за видану літературу. Цей формуляр здавався мені ознакою дорослості та винятковості, адже так круто самостійно вибирати книги, обговорювати їх з бібліотекарем, а головне – швидко читати, як умів тільки наш татко.

Наша мама працювала в пологовому будинку. Якось так сталося, що у чергової породілі, яку привезли в лікарню, виявилася короста (чи, як у нас кажуть, сверблячка), як відомо, дуже заразна хвороба. Зрозуміло, що медики тут же відреагували: все було продезинфіковане й вимите. Й, звісно, ніхто не захворів.

Але треба знати нашу маму! Як і більшість медиків, вона дуже боялася принести якусь болячку додому, тому завжди вживала надсуворих заходів, щоб нас уберегти. Того разу їй здалося, що ми таки захворіли і вже завтра почнемо чухмаритися, передаючи сверблячку всім довкола. Тому наша матуся принесла з лікарні спеціальну лікувальну суміш і натерла нею нас з батьком з голови до ніг у буквальному сенсі. Ми висохли, одяглися, і виявилося, що ця рідина не всмоктується в шкіру, а кристалізується, залишаючись на тілі у вигляді маленьких білих кубиків. І все б нічого, але ця штука смертельно свербіла, напевно, ще гірше, ніж справжня короста.

Зрозуміло, що татко мужньо терпів, але я того всього витримати не могла. Мій вереск, мабуть, було чутно на всю вулицю: я вимагала негайно змити з мене цю гидоту. І ніякі вмовляння не діяли. І тоді батько придумав!

- Збирайся, - сказав він, - підемо записувати тебе у бібліотеку.

Я мало не вдавилася своїм верещання і тут же стулила рота.

- А мене запишуть? – не повірила я.

- Запишуть. Я домовлюся.

І ми пішли. Я бігла підстрибом і все оглядалася, чи татко, бува, не передумав.

А потім це сталося. На мене урочисто завели формуляр і запропонували самостійно (!) вибрати собі книгу. Я помчала між книжковими шафами й знайшла найбільшу книгу – з твердими глянцевими палітурками і велетенським синім звіром на обкладинці. І гордо поставила свій підпис друкованими літерами у читацькому формулярі.

Читати я почала ще дорогою додому, розгорнувши й тримаючи книгу двома руками. Крім літер, я нічого не бачила й шпорталася так, що кілька разів мало не впала. Батько, розуміючи, що ніякі вмовляння на мене не подіють, просто взяв мене за комір й повів сам, притримуючи й оберігаючи.

Франковий «Фарбований лис» став моїм товаришем на все дитинство. І всілякі дидактичні завороти про хвальковитість, нечесність та фальш Лиса Микити не мали для мене ніякісінького значення. Я щиро вболівала за нього, як за найближчого друга. А коли читала-перечитувала рядки: «Став мiй Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтрiпатися — не йде. Пробує обкачатися в травi — не йде! Пробує дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пускає! Пробує лизати — не йде! Надбiг до калюжi, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобi! Фарба олiйна, через нiч у теплi засохла добре, не пускає. Роби що хочеш, небоже Микито!», - то завше відчувала себе, обмазану ліками, у шкурі нещасного фарбованого лиса, який, бідака, ускочив у халепу і не знав, як з неї викараскатися. Саме дякуючи цьому симпатичному літературному героєві до сьогодні маю звичку співчувати невдахам, які самі себе загнали у безвихідь.

А ви пам`ятаєте свою першу самостійно прочитану книгу?

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
06.01.2015 Проза / Мініатюра
Про Андрія Первозваного
04.06.2015 Проза / Мініатюра
Рецепт щастя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
03.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (31)
01.07.2016 © Галина Галіна / Політика та суспільство
Спадок (30.)
Мова та література
05.04.2015 © Маргарита Проніна
Амбіції у книжковому магазині
05.02.2015
У шкурі фарбованого лиса
09.01.2015 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Іспит з української
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 132  Коментарів: 2
Тематика: Публіцистика, мова та література, рейтинг, Фарбований лис, Франко, Іван Франко, бібліотека, дитинство
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.04.2015 22:34  Юрій для © ... 

Леся! Чудово! Ми з Оленою прочитали з великим задоволенням, а вона про цю твою історію знає з дитинства.

Наші привітання, продовжуй, бути тобі великою письменницею!

 06.02.2015 06:17  Деркач Олександр для © ... 

Чудовий спогад) свою першу не пам`ятаю але "Фарбований лис" у мене точно був один із перших і пам`ятаю перші враження від бібліотеки - якесь царство з неймовірними скарбами, невідомий всесвіт який мені належало пізнавати) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди