12.02.2015 22:30
Без обмежень
418 views
Rating 0 | 0 users
 © Світлана Нестерівська

Сон(Реп)

Крапля води у формі дитини. Тріщина вмерзла в прозорих плечах.

Піняться п’яти. І від людини—десять відсотків у карих очах.

Крапка зіниць цього хворого тексту стечеться повільно рудим слимаком

Зі зслинених уст потойбічного пресу. І ангел водневий проводить смичком

Сухих капілярів. Востаннє. Обняти. Народжена мною не вміє літати.

Роздертий квиток. Вдосконалюєш рани. Коліна втягнулись у бризки фонтану.

Не рветься волосся в очах параної. І Богом проклятий забрав із вінком

Небесної цноти частинку з собою—прозоре дитя голубого спасіння.

Тягнулися ручки із клавіш органа. Кривилися губки в польоти оском.

І пасти зубної піна епілепсій спиняла—не кинути в себе каміння.

Зав’язаний ґудз черв’яка на стіні у тіні сміється. І вибиті зуби

Вставляють зірками сліди всюдичасні маленької мавпочки в жмені у Будди

І ангел водневий зліта з-під печаток. І котяться сльози. Він знає початок.  

Однонароджений. Але відірваний. Ангел безсмертя, що небом зголубиться.

/Підписів сотні закреслень покірного. Зсуви по фазі. З останньою фразою

Тайна вечеря. Розбитих артерій—пальців тонких відпечатки показують:

Щось тут загубиться, чи загубилося. Присмак вина. Яйцеклітка заражена

Зрадою, підлістю. Дзеркало вставлено вправно в кору пересмажених звивин.

Винен! Наказую втримати Ангела, щоби не кинувся в прірву.

Придумаю смерть на кінці голубого кинджала. Шпари на стінах, 

Диявол усюди. І за дитину останнє віддала, бо доручила виховувать Юді.

Тридцять. І срібних. Христове мовчання. Не відвернути задимлене птаство.

Вмерти. Тут попіл. А я із тих ранніх. Так, я усюди. Тонка оболонка.

У павутинні гойдається ангел. Зашморг на шиї. Стікає колонка

В музиці репу до каналізацій. Чорні мурахи в пронорені вени.

Досить! Придумали. Голосом нації

Хворої психіки змоклого Рема(я віддаю йому нашого сина;

Байдуже, в що вони підуть від мене). Хтось Хіросіму у атоми кинув.

Ручки. Малесенькі. Фройде, помилишся! Квітка на черепі чорнім планети.

Суд над розеткою. Знову кирилиці у заповіті лиш десять процентів

Було людини. І водень покинено в сніжку десь ліпиться сильним металом.

Кров. Та не свіжа—спливає потинами. Знайте, продовжиться те, що почали.

Десь із сміття ті думки покалічені. Ангела ручки обіймуть паролями.

Бог і ніщо помінялися ролями. Відлік почато і відлік закінчено.  

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Реп, Про життя і смерть, Про сина, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Рани розпустяться в бруньки / Реп | Індіго Лана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Реп / Реп | Індіго Лана». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Світлана Нестерівська.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 36
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Абстракції абсурду 2005;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;