Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.02.2015 20:58Нарис
Історична проза  Про село  Про минуле  
00000
Без обмежень
© Сергій Петрович Мошенський

Водохреще

зі спогадів Ольги Шалапи 1930 р. н

Сергій Петрович Мошенський
Опубліковано 13.02.2015 / 27953

Дзвони Куцівського храму ввечері дзвеніли так дзвінко - на мороз. Їх було чути на всі чотири сторони села: Баланівці і на Реп`яхівці, на Лукіївці і на Гарбарівці. А там, через Перепеличкин яр і до Заячківки, де стояла батьківська хата. Храм було видно з наших сіней. Особливо гарний він був коли за його куполи зачіплялося вранішнє сонечко, або коли над ним сяяла перша вечірня зірка.

Я ще сковзалася на ковбані, коли мене покликала мати вечеряти. В хаті пахло узваром, м’ятою, в печі потріскували вербові цурпалки. Матінка застелили стіл білою скатертиною, вишитою по краях мережкою з виноградними узорами. На стіл поставили голодну кутю, внесли з льоху квашеної капусти, огірків, яблук. У печі умлівала гарбузова каша до молока, на лежанці замоталися у рушник казанок з муньдєркою. Батько занесли чотиригранну, із синього скла, бутилку медовухи. Я потай завжди мріяла, щоб вона ненароком розбилася, як часто сварилися на неї мати, то я б бавилася тими скельцями, як найбільшим багацтвом. Ніхто до столу не сідав, всі чогось чекали. Ось загавкав Сірко, клацнула клямка і в хату з морозним повітрям принесла освячену вечірню воду баба Дядина. Мати взяли в тітки бідончик з водою, перехрестившись відлила в кухоль води, дала всім по черзі надпити. Сама ж декілька крапель вилила собі на долоню, вмивши нею обличчя, провела посміхаючись по ще не зморшкуватій шиї обперезаній декількома разками коралів з дукатами. А потім це святеє дійство перебралося до кухні: лилося в борошно, з якого магічними жіночими рухами місилося тісто на коржі, та на галушки з часником.

- А що третій празник, святе Водохреща – радуйся! Ой радуйся земле, Син Божий народився – затягнула матінка дзвінким голосом.

- Ой, Морозе, Морозенко, йди до нас кутю їсти. А якщо не йдеш, то не приходь ніколи морозити мою птицю, пшеницю і усяку худобицю.

- Христос охрестився! - привіталася баба Дядина до всих.

- В річці Йордані, від Івана! – обізвалися всі, кланяючись старшій в роду.

В 1938 році до церкви ще люди ходили, особливо на Паску, на Маковія і на Йорданю, коли воду святили на ставу. Я пам’ятаю той ранок 19 січня 1938 року, бо я вперше, та й мабуть і в останнє бачила те дійство. Ранок був казковий – все навколо було покрите інієм. Пухнаста біла ковдра стелилася по землі, все виблискувало на сонці с іскрами та діамантами, переливалося яскравими блискітками. Кожна гілочка була вбрана в біле мереживо і сріблястий бісер. Хатинки були схожі на снігові бабки, тільки блимали віконицями, наче оченятами, та білим димом, що підіймався високо в небо, ніби хотіли зєднатися з душами родичів, що пливли Чумацьким шляхом. Та ще більшим дивом було коли ми з сестрою спустилися з Лукіївки до ставку. На білому дзеркалі плеса стояли дванадцять різнокольорових льодяних хрестів. Казали, що їх поливали і квасом, і чорнилом і зеленькою. Посередині був стіл з льоду, а біля нього ополонка у вигляді хреста. Люди збилися купкою біля манаха, стали і ми біля них. Поставили бідончика з водою, запалили свічку. А навколо було все таким казковим, як ото в казці «12 місяців»: все біле – верби над водою обвішані сніжною павутиною, земля, небо, люди. Пахло ладаном від батюшчиного кадила, та воском від свічок. Матушка співали псалми, батюшка освячував хрестом воду, а потім цією водою і нас. Люди тупотіли з ноги на ногу, а що ж ти хочеш - хрещенські морози. Раніше такі були зими, що о - го - го, не те що зараз: льоду - по лікоть, снігу – по пояс. Та коли всі стали вже розходитися - сталося чудо. До ополонки підійшов чоловік весь у білому: біла лляна сорочка, білі штани, від інею білий чуб і босоніж. Скинув з себе всю одежу і шубовснув у воду. Всі давай тікати звідти.

- Блаженний! – казали старі баби.

- Русалко! – прозвали діти.

- Тогдось, Степана Осьмачки, що на Рудій жив син, - говорили жінки.

- Ось так і я вперше побачила його. Як би ж я знала ким він стане…

Мудрість приходить з болем у серці.

Розібрали печі, провели газ – та тепліше в хатах не стало. Викорчували батьківські яблуні, тільки об полин чіпляється років павутиння - та немає кому й пісню заспівати. Відбудували зруйнований храм – та не навчилися ми молитися. Заріс очеретом той став, що праведні душі очищав, бо ми грішні закидали камінням цілющі джерела наші, яким був і наш земляк Тодось Осьмачко…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.02.2015 Поезії / Вірш
Поцілуй мене
15.02.2015 Проза / Оповідання
Плаче захмарене небо
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Есе
Але який сенс пізнавати нове, забуваючи старе?
24.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. Хомс. Зикраят і танці
23.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Романтика метро
22.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. "Кінематограф і черешневе варення"
22.06.2017 © Маріанна / Мініатюра
Пазл
Нарис Про минуле
27.03.2015
Перелаз
13.02.2015
Водохреще
02.02.2014 © Маргарита Проніна
Мій світ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 71  Коментарів:
Тематика: Проза, нарис, батьківська хата, гарбузова каша, казанок, Водохреща, Йордан, святили, ладан, батюшка, храм
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +38
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +68
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +56
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
28.06.2014 © Тетяна Ільніцька
21.06.2017 © ГАННА КОНАЗЮК
09.12.2010 © Тундра
25.10.2011 © Тая
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди