Маріанна Коханому
Землю розколює Град
І кричать канонади,
Серед страждань і проклять
Як тебе відшукати?
Збилась у грудку малу.
Що ж то зараз з тобою?
Вірю, пройдеш крізь імлу,
Повернешся із бою.
Знай, що з тобою завжди
Я словами і духом.
Рідний, до мене прийди,
Не змете завірюха.
Кажуть, змовкає усе,
Як говорять гармати.
Тільки б прорвати кільце
І напасть подолати.
16.02.2015 08:35 Тетяна Белімова => © |
 Будемо сподіватися, що все буде добре)) Гарний твір! |
16.02.2015 08:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш! Нехай повертається з Перемогою! |
15.02.2015 23:29 Сон Блакитного Сонця => © |
 Войовничий дух в молодих. ..якби мені бубуло 20 яб воював, бо я був таким....а в 40 бажання одне клясти. |
15.02.2015 22:35 Світлана Рачинська => © |
 Сильно. Войовничий дух у словах жінки. Чудово! |