Дубе, брате
Чому задумався ти, дубе,
Які думки тривожать сивину,
Можливо слово чиєсь грубе
Образило й тобі вже не до сну.
Можливо юність пригадалась,
Коли шумів, радіючи весні,
Та бачиш доленька не склалась
Й тебе тривожать підсумки сумні.
Чому задумався не знаю,
Та бачу ти ростеш на самоті,
Чому тебе я не питаю,
Таке й зі мною трапилось в житті.
Дай обійму тебе мій брате,
Можливо вдвох урешті пощастить
Самотності зломити грати
І кайф останніх радостей вкусить.
м. Київ, 24.05.09.
