Караюся
Як пішов із дому,
То і досі маюся,
Дивно і самому
За що я караюся.
Вчасно оженився,
Маю сина і дочку,
Та на цім спинився,
Мо’ тому я на крючку.
Майже всі онуки
Стали вже дорослими,
Взяли долю в руки
І пішли дорогами.
Праці та навчання,
Щоб пізнавши білий світ,
Приложить старання
Добре жить й продовжить рід.
Може я караюся,
Що мільйон не заробив
Тож і нині маюся,
Що їх дітям не вручив.
Бо у чесній праці
Я провів усе життя,
Не живу в палаці
Без мільйонного буття.
м. Київ, 20.92.15.
