Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.02.2015 23:16Есе
 
40000
З дозволу батьків
© Роман Навоев

Веруючы богазневажальнiк

Роман Навоев
Опубліковано 20.02.2015 / 28081

Мяне ніколі не прываблівала раскоша храмаў, веліч цэркваў, пах ладана і панурасць святароў. Але чалавек – істота, непапраўна кіраваная ўнутраннай цікавасцю. Менавіта яна і прывяла мяне ў храм. 

 

Першыя крокі па дарозе да дома Гасподняга суправаджаліся пачуццём страха перад невядомасцю. Такое ж адчуванне зазнаеш на выбарчым участку падчас галасавання, толькі баішся не несвядомасці, а безвыхаднасці. Унутранна я, нібыта, ішоў не ў царкву, а на Страшны Суд. На суд, які падпарадкоўваецца гнятліваму зводу невядомых мне правілаў. Я не ведаў ні матэрыяльнага, ні працэсуальнага царкоўнага права, што правакавала дрыготку ў каленях. Утаймаваўшы свой страх, я ўвайшоў у храм Божы, але Бога ў ім не было, як, дарэчы, і ўсяго таго, што вызнае хрысціянская рэлігія. Не панавалі ў царкве ні любоў да бліжняга, ні павага, ні міласэрнасць. Царква знаходзілася ў цені самага абуральнага граха – ганарыстасці. Прыхаджане ўтрапёна абдорвалі яскравымі прамянямі агіды ўсіх прысутных; ганарыўшыся веданнем малітв на памяць, кожны жадаў праспяваць “ойча наш…” лепш іншага, наіўна мяркуючы такім чынам быць бліжэй да Бога. Мая няздатнасць зразумець, чаму найяскравейшае паскудства душы я пабачыў у доме дабрачыннасці, павысіла маю зацікаўленнасць да феномену царквы. І я стаў рэгулярным госцем у гэтай безданні нязведанага граха. 

 

Далучыўшыся да праваслаўнай культуры, праз два месяца перыядычнага наведання царквы, я пачаў паходзіць на іх. Царква здолела за кароткі тэрмін выхаваць ува мне ганарыстасць жудасных памераў. Мая душа стала крыніцай тых самых прамянёў нянавісці, гордасці і імкнення быць бліжэй да Госпада праз дэманстрацыю сваёй перавагі. І я, усведамляючы гэта, з думкай “ад граха далей”, сышоў з царквы. Такой шкоды маёй веры, як нанесла царква, не здольны былі прычыніць ні навука, ні атэізм, ні лёс, ні жыццё. Мне прыйшлося аддзяліць Бога ад царквы, як у свой час Маркса – ад камуністаў. Выявілася, што і тое, і іншае цалкам магчыма і больш правільна. 

 

Перафразаваўшы выраз Караткевіча пра волю і падсуднага: “Не хадзіў бы я ў храм, каб быў вернікам”, я адхрысціўся ад царквы. Заставалася вырашыць іншую праблему: калі Бога ў царкве няма, то дзе ж Бог?! Я чуў шмат версій, якія, у асноўным, зводзіліся да двух іпастасяў: Божа ўнутры кожнага з нас і Бог ёсць прырода. Доўга шукаючы Усявышняга унутры сябе, я нават зрабіў ультрагук, па выніках якога, вырашыў сабраць заплечнік і пайсці на пошукі Бога ў прыродзе. Не будучы паэтам, каб усхваляць пошчак салаўя і апяваць зеляніну лісця дуба, я адхіліў і прыроду як шлях да яднання з Усясветам. 

 

З дзяцінства мы ўспрымалі простыя ісціны, накшталт, што прадавец ў краме, выкладчык ва ўніверсітэце, лесаруб у лесе, раб у краіне дыктату, вольны ў раю, а Бог у царкве. Мая сістэма пабудовы свету раптоўна абрушылася, калі, знайшоўшы і прадаўца, і лесаруба, і на рабоў глядзеўшы безупынна, я не здолеў знайсці Бога

 

Пазней, вывучаючы сацыялогію, прыходзіш да высновы, што ўсе ўтвараюць сацыяльныя пласты. І падобна таму, як раб знаходзіцца ў асяроддзі рабоў, а свабодны – поплеч са свабодным, то і Творца… сярод тварцоў. Бог у кнігах, тэатрах, музычных канцэртах. Бог у голасе спявачкі, эмоцыях акцёркі, у слове пісьменніка, мелодыі кампазітара, у харэаграфіі балерыны і руках скульптара. Мастацтва – калыска для вернікаў, бо тэатр – дом Боскі, літаратурны твор – малітва Госпаду, а музыка – душа Гасподзева. Сучасная царква практычна нічым не адрозніваецца ад тэатра, - і там, і тут можна сустрэць мужчын ў спадніцах, - але ў тэатры – “Боская ласка”, а ў царкве – смурод ганарыстасці. Таму, ідучы да мастацтва, - ідзяце да Бога. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
20.02.2015 Проза / Оповідання
Горбатый
23.02.2015 Проза / Оповідання
Душу заберите себе
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Есе
10.03.2015 © оксамит
Ілюзія правдивості (Мистецтво, колір, вірність і весна)
20.02.2015
Веруючы богазневажальнiк
30.01.2015 © Шупер Віктор
Про метеликів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 101  Коментарів: 18
Тематика: Проза, есе, раскоша, храм, цэркваў, бліжняга, выхаваць, ганарыстасць, дзяцінства, тэатр, малітва, знайсці Бога
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.02.2015 00:18  Якобчук Павло для © ... 

Я і до театру і до церкви ходжу. 

 24.02.2015 09:50  © ... для Якобчук Павло 

А вы куды часцей ходзiце?)  

 24.02.2015 09:46  © ... 

Это не совсем автобиографический рассказ. Не нужно ассоциировать меня и героя,  от лица которого ведется повествование. 

Но я не согласен с тем,  что не важно про продажных священников и не важно кто как себя ведет,  если веришь. Для меня важно.

Ведь,  если я верю в государственные институты,  то это не значит,  что я смог бы жить в РФ или ДНР. Так и с церковью. Я верю в Бога,  но это не значит,  что я могу соглашаться с невежеством. 


Но плюрализм мнений еще никто не отменял))  и это прекрасно. Спасибо за ваше мнение. 

 24.02.2015 04:31  Якобчук Павло для © ... 

А мова гарна, а висновок суперечливий театр і церква мабуть все-таки мало схожі. 

 23.02.2015 23:56  тріангуляція мобіли ... для © ... 

Бог є кругом, а хіба хтось в тому сумнівався. він не з являється, бо ніде не пропадає.
якщо віриш, неважливо, хто як себе веде в церкві чи де там. і неважливо, в що вірить він. отой якийсь продажний священник. їх часто показують. та для чого.. да, для декого це фарс. сходив, постояв... клоун сам собі і від того стало противно. можливо, бо просто багато думаєш про себе.

але іншим воно дає просто спокій і просто якусь надію. чи розраду. не знаю. далеко не всі мають стільки сили, щоб обмежитись вірою в себе і свої амбіції.
 

 23.02.2015 19:10  © ... для Каранда Галина 

Мець сваё ўласнае меркаванне - ваша права. I гэта цудоўна))
А мовы нашыя насамрэч цудоўныя i падобныя.  

 23.02.2015 19:07  © ... для Володимир Пірнач 

Дзякую за ваш каментар)  

 23.02.2015 16:16  Каранда Галина для © ... 

))) цікавий висновок. от з усім згодна, крім висновку:))) Мова - чудова) 

 23.02.2015 10:54  Володимир Пірнач для © ... 

Цікавий текст.
Трохи незвично з деякими літерами, але з часом звикаєш :)
Непогана ідея, гарний висновок.
Сподобалось.
Плюсую.  

 21.02.2015 21:13  Суворий для © ... 

Багато годин практики читання і буква стане, як рідна...

 21.02.2015 20:45  © ... для Деркач Олександр 

Згодзен) нажаль, што не для ўсiх. I я зараз не пра атэiстаў.
Нажаль, што рэлiгiйныя людзi не жадаюць разважаць на гэтыя тэмы, успрымаючы ўсё на веру.  

 21.02.2015 20:42  © ... для Ем Скитаній 

Вiтаю Вас таксама))
Згодзен стоадсоткава. Мовы дэманструюць хто браты, а хто акупант.  

 21.02.2015 20:41  © ... для Тетяна Белімова 

Узаемна)
Беларуская праваслаўная царква падпарадкоўваецца расейскай. Месяцы два назад падымалася пытанне ператварыцца ў незалежную ад Масквы царкву, але пытанее знялi.  

 21.02.2015 20:37  © ... для Суворий 

Гэта лiтара "Ў" - добрая лiтара))) штосьцi накшталт "й".
"Ў" адпавядае лiтарам "у", "в" и "л".

Спачатку ўкраiнская " ï " была для мяне таксама незразумелай)  

 21.02.2015 14:37  Деркач Олександр для © ... 

тема цікава і суперечлива... 

 21.02.2015 14:36  Ем Скитаній для © ... 

цікаво...дійсно, що треба повправлятися - адже мова білоруська нам ближче, аніж московитська...вітаю Вас, Романе! 

 21.02.2015 10:29  Тетяна Белімова для © ... 

Знайомимося ще раз, брате-білорусе! Приємно, що Ви знайшли наш сайт і завітали до нас)))) Це дуже і дуже приємно!

Есе білоруською)) Ще такого не читала, але сподобалося! Мова така трішки вітієвата, як для нас, українців. Думки цікаві, я б сказала, позначені юнацьким максималізмом.

І таке питання виникло: чи ви маєте у Білорусі вашу помісну православну церкву? Чи у вас Московській Патріархат?

Чекаю нових творів!

 20.02.2015 23:40  Суворий для © ... 

"Ганарыста" мова... Трошки збиває з пантелику ця буква схожа на "у" з хвостиком. Але повправлявшись, думаю діло піде. Цікаво... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди