22.02.2015 14:42
для всіх
102
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Ранок

Обступили верби став, 

Віти нахилили, 

Сірий ранок наступав, 

Ніч втрачала сили.


А туман на бережку

Спав й не хвилювався, 

Рідний братик він ставку, 

Сонця лиш боявся.


А його іще нема, 

Ще не виглядає, 

Посіріла вже пітьма, 

А птахів немає


Тиша наче аж дзвенить, 

Вухо ще не звикло, 

Що не може шум зловить

І що місто зникло.


Там звичайний гамір й шум, 

У повітрі сморід, 

Індустрії звичний бум, 

Шторм неначе в морі.


Тут повітря як вино, 

П’єш й життю радієш, 

Це як в кращий світ вікно, 

Де від щастя млієш.


Утікаймо з відтіля, 

Де погано дихать, 

В край зеленого гілля, 

Де завжди так тихо.


В місті можна працювать, 

А за містом жити, 

На природі спочивать

І повітря пити.




м. Київ, 25.05.09.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.02.2015 11:17  Ганна Коназюк => © 

Гарно і правдиво!!!))
Чудовий вірш!

 22.02.2015 18:34  Тетяна Чорновіл => © 

Ви як завжди праві!
Тільки... приходиться мліти від щастя там, де є житло! :)))))))))))))))))