28.02.2015 21:38

для всіх

1010

12 | 13

 © Тетяна Белімова

Що таке сюжет?

у прозовому творі

ШКОЛА ЛІТЕРАТУРНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Мабуть, кожен з тих, хто хоч раз у житті брався до написання художнього твору, задавав собі питання, а чим, власне, є сюжет?

Почнемо з початку. Сюжет – від фр. sujet – «підкладений» – є лінійним розвитком подій у творі. Зазвичай, цю літературознавчу категорію пов’язують із прозою, але у драматичних творах вона теж присутня, а інколи й у ліричних. Проте найчастіше ми чуємо таке: прозу рухає сюжет! І це є чистісінька правда))

Пригадаймо собі шкільний підручник з математики, де задачки досить часто містили такі умови: пасажиру необхідно прибути із пункту А до пункту В. Здогадуєтеся, до чого я? Правильно! Те, яким чином той самий шкільний «пасажир» дістанеться із села Вишеньки до села Ріжки (або й навпаки), і буде називатися «сюжетом» літературної задачки (прошу пробачення – звісно, твору).

Або ж уявімо собі, що ми вичленили досить поширену казкову оповідь «про три завдання, які має виконати герой, аби здобути царівну, чи волю, чи півцарства» (всім відома казка «Яйце-райце», або «Ох», або «Кобиляча голова»). Вичленили? Уявили? Так от! Сама по собі ця завершена оповідь буде фабулою художнього твору, а те, як герой буде виконувати ці три завдання і що врешті отримає по виконанню – це вже буде сюжет. Тобто фабула – форма, а сюжет – зміст художнього твору.

Сюжет протягом історії людства зазнавав різних змін. Починаючи від античності до сюжету як до суто драматичної категорії висувалися досить жорсткі канони (єдність місця, часу і дії), які були відроджені в добу класицизму. Проза відкинула такі умови «триєдності», обґрунтовуючи логічну послідовність і дотримання упорядкованості таких складових сюжету, як мотив чи перипетії (про що згодом і окремо). Сюжет міг бути карколомним чи уповільненим, розвиватися від початку до кінця, чи від кінця і до початку. Фабула могла бути викладена на одній сторінці, а сюжет тривати до фіналу художнього твору (так, наприклад, відбувається у новелі В.Стефаника «Новина», де автор нам відразу оповідає, що Гриць Летючий стратився). Сюжет може бути реальним чи вигаданим, готичним, фантастичним, детективним, але однаково складатися у «сюжетну лінію», тобто подієвий ланцюжок художнього твору.

Слід відзначити, що доба модернізму поставилася до сюжету радикально. Модерністи своїми творами ствердили «переломлений» сюжет, або епізодичний, або внутрішній, коли читачеві (на його розсуд) залишали право заповнити самостійно спеціально залишені авторські лакуни (порожні місця). Такі внутрішні сюжети представляє новелістика Миколи Хвильового – «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Я (романтика)», новелістика Григорія Косинки – «Троєкутний бій», «Політика». Автор ніби «скаче» від епізоду до епізоду. Важливішим для нього є передати внутрішні стани героїв, дати картину в цілому – широкими мазками, написати твір за принципом «мозаїки». Таке «конструювання» художніх творів не всім було до смаку. Дехто відверто заперечував художню вартість такої літератури. Саме за такий «незрозумілий» характер модерністських творів естетичний феномен модернізму отримав означення «високочолий».

На відміну від модернізму, постмодернізм відмовився від елітарної естетичної складової у своєму мистецтві, що відповідно вплинуло і на формування сюжету. Згідно з провідними стратегіями постмодернізму – іронічністю і грайливістю, а також профанацією і розвінчанням усталених цінностей – сюжетом художнього твору може бути якась відома популярна історія, досить часто елемент масової культури. Виникає поняття реміксу – перегравання і проживання вже відомого. Нічого нового людство придумати вже не здатне – виглядає так, тож воно прагне гратися, приміряючи на себе сюжетні здобутки попередніх епох, іронічно переосмислюючи їх, перерозставляючи акценти.

То що ж таке сюжет у двох словах? Сюжет - це те, як проживе своє літературне "життя" герой прозового твору, або те, яким він постане перед ясні очі читача на початку твору, і що з ним стане, яким він буде, коли читач дійде до останньої сторінки у своїй мандрівці художнім твором. Сюжет - це оповідна канва і кістяк оповіді, це хронологія подій (як і за чим шось відбувається), тож можемо назвати його "поступом", "рухом", "лінією", тобто тим, що змушує героїв "жити".

Що робити, аби знайти успішний сюжет для успішного сюжетного прозового твору? Ось, здається, надзадача… Де ж його взяти? Вигадати? Можна, але… Як підказує практика, найкарколомніші сюжети… навколо нас! Слід, як на мене, почати з простого. Є якась домашня, чи класна, чи університетська бородата історія? Ця історія подобається всім. Її переповідають новачкам. Вона обростає новими подробицями і деталями, такими, що якби її «герой» почув її в останній версії, то не впізнав би «власних пригод»? Це саме те, що треба! Беріть таку історію і перетворюйте її у сюжет художнього твору! При чому – і це ще одна порада – намагайтеся уникати надмірної деталізації, але керуйтеся прагненням дійти до кінця!

І ось невеличкий приклад із моєї автобіографії. На світанку своєї літературної «діяльності» мені здавалося, що придумати сюжет – мозку не вистачить, а списувати з життя – неетично. Тож я …переписала свої улюблені античні сюжети)) Може, вийшло не дуже оригінально, але для вправляння і вироблення художнього стилю – саме то. Ці новели і нариси є тут, на «Пробі Пера», об’єднані у цикл «Тіні».

Так що «сюжети навколо нас» – навіть дуже влучний вираз! Навколо нас! Варто лише придивитися!

Київ, 28 лютого 2015 року