Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.03.2015 13:30Сонет
Про життя і смерть  Про війну  
50000
Без обмежень
© Лілія Ніколаєнко

Ім`я йому - Арес

вінок сонетів

Лілія Ніколаєнко
Опубліковано 04.03.2015 / 28235

1.

Ім’я йому – Арес. Прокляття світу.

Сердець і душ таємний ляльковод.

Жадоби і гордині піраміди

У честь його побудував народ.

 

Кривавими слізьми олтар залитий, 

Війна для нього – просто епізод.

І фурії приносять чорні квіти

У храм його брутальних насолод.

 

Своє життя не кожен знайде воїн

У книзі долі серед тисяч глав, 

Та вкотре відречеться від покою, 

 

Помчить у бій із поступом орла, 

Туди, де манить повелінням зброї

Володар смерті у палаці зла.

 

2.

Володар смерті у палаці зла

Над світом тріумфує до знемоги.

Безпрограшні усі його діла, 

І що не бій – то знову перемога.

 

Бо суть його в людину проросла, 

Коли ще та була дурна й убога.

Душа і плоть в обіймах підлих лап

Все моляться до первісного бога.

 

І в забутті розлючена юрба

Меч суду відбирає у Феміди, 

Вона ж така покірна і сліпа…

 

Ареса не роззброїть Афродіта, 

І звіра не оберне на раба.

Душа його безумством оповита.

 

3.

Душа його безумством оповита, 

Бенкет одвічний у владики мас.

У чаші слави до країв налито

Сліпої одержимості екстаз.

 

І ходять Саваофа блудні діти

До грішних і оманливих причасть.

Клянуться, що серця їх прагнуть світла, 

Самі ж Аресу служать повсякчас.

 

Прощення просять у Святого Духа, 

Із трепетом чекають божий глас, 

Та кривду чують, хоч і мають вуха.

 

Арес їх кличе до пропащих лав.

В його зіницях – розбрат і розруха, 

В пекельних жилах клекотить смола.

 

4.

В пекельних жилах клекотить смола, 

А древній вождь шукає меч примарний –

Жадоби й люті найміцніший сплав, 

Що голову безсмертям затуманив.

 

Не знає, що душа його стекла

В жертовний келих упиря-тирана.

Він – здобич для зміїного кубла

Гнилих пороків і спокус омани.

 

А бог війни готує для вождя

Нестерпні муки у пітьмі Аїду.

Байдужий він до подвигів, звитяг, 

 

І смертних на одне просіє сито.

Царів і пішаків лихий суддя

Від крові не утомиться п’яніти.

 

5.

Від крові не утомиться п’яніти

Могутній звір із розумом творця –

Ефір шаленства і отруйний вітер, 

Що ненависть навіює в серця.

 

В якому ж пеклі буде люд горіти, 

Як на землі йому нема кінця?

Бо стільки доль сльозами горя вмиті, 

І скільки заздрить ще живих мерцям?

 

А Бог єдиний, за людей розп’ятий, 

Не чує за гріхами тих волань.

Бо зраджують щодня його заклято.

 

Кумир їх душі спалює до тла, 

Із попелу встає, щоб реготати, 

І рахувати неживі тіла.

 

6.

І рахувати неживі тіла

Він буде, мов скупий лихвар монети.

І гусне між народами імла, 

І спрага крові гонить у тенета.

 

Бо смерть – це кінь без вішок і сідла, 

Що сотні вояків штовхає в Лету.

Безумство п’є з гнилого джерела.

І гривою роздмухує комети.

 

Від подиху безодня стугонить, 

І грозами підковано копита.

А вершник – геній і митець війни.

 

Його жахлива велич і огида

Кидає в трепет і схиляє ниць.

Земні царі – його надійна свита.

 

7.

Земні царі – його надійна свита, 

Бо служать не добру, а власним «я».

В коронах золотих і оксамиті

Порочне возвеличують ім’я.

 

Хоч слава досягатиме зеніту, 

І питимуть вино із рук Плеяд, 

Та їх безмежна влада не наситить, 

А буде їсти душу, мов змія.

 

Вони Христа записують у друзі, 

Як миро їм торкається чола.

«Помазаники» ті – раби спокуси, 

 

Яким вінки гординя наплела.

І завше з ними у міцнім союзі

Гріхи насилля – непохитний клан.

 

8.

Гріхи насилля – непохитний клан –

Із Господом воюють за людину.

І янголам пітьми нема числа.

У душах пограбовано святині.

 

Зникає сенс божественних послань

І свиням розсипаються перлини.

Майстерники страшного ремесла

Хазяїну несуть криваві вина.

 

Олтар війни – для зла одвічний дім.

Каїн заклав у нього перший камінь.

А істина розп’ята на хресті.

 

Страждає світ за помилку Адама.

На землю наповзла зловісна тінь –

Жорстокий бог панує над рабами.

 

9.

Жорстокий бог панує над рабами, 

Чому ж миліша сила за любов?

І мчить юрба до проклятого храму, 

І молиться словами древніх мов.

 

Там богу догоджають лиш гріхами, 

У честь його братам пускають кров.

Стоять у черзі у могильну яму

В екстазі божевільних молитов.

 

Ім’я йому – війна… Страшна, безлика, 

Від поступу її земля горить.

І душі, мов приречені каліки, 

 

Шукають попіл обгорілих крил.

Їх болем зловтішається владика, 

А ті несуть життя свого дари.

 

10.

А ті несуть життя свого дари

Кривавому чудовиську. О, смертні!

Господь їх для гармонії створив, 

Вони ж собою платять вічну жертву.

 

Який герой врятує блудний рід, 

І вирве із лихої круговерті?

Чи здатен розум подолати гріх, 

Зцілити душу, кривдою роздерту?

 

А, може, зло красиве, і тому

В крові людей розбурхує цунамі?

Пітьма зваблива і жертовність мук

 

Дурманить благовонними димами.

Плетіння доль снує вампір-павук.

Він автор найабсурднішої драми.

 

11.

Він автор найабсурднішої драми, 

Написаної сотнями томів.

Страждань і почуттів яскрава гама

Заповнила гріхом едемський мир.

 

Блукає люд тернистими шляхами, 

Узяв високу плату хитрий змій.

Та геній божевілля невблаганний, 

Із хаосу буття черпає міць.

 

Над битвами всіма – війна за душу, 

Знамена лиш міняють кольори.

Цвітуть в садах сумління чорні ружі.

 

Кумир безодні землю підкорив, 

Палає небо в кров’яних калюжах, 

І тішить слух йому смертельний хрип.

 

12.

І тішить слух йому смертельний хрип.

Тіла – це тільки одяг для вистави, 

Агонії луна – пташиний крик, 

І чорні роси випали на трави.

 

Склепіння неба відчаєм іскрить, 

У полі крук потворним балом править.

Змиває лиходій словесний грим, 

Бездушний ідол п’є ганебну славу.

 

А ті, хто служать злу – сліпі раби.

Для них закрито піднебесну браму.

Забули світлу заповідь: «люби!»

 

У душі в’їлись ненависті плями.

Арес вінчає лаврами убивць, 

А люди досі не дійдуть до тями.

 

13.

А люди досі не дійдуть до тями, 

Спасіння не шукають в доброті.

Союз із нечестивими богами

Міцніший за обітниці святі.

 

Спокусами гріховної богеми

Принаджують обійми сліпоти.

Нехай можливо подолати темінь, 

Та хто від псевдосвітла захистить? –

 

Коли ганьбить брехня Христову віру, 

І чваняться духовні злидарі, 

«Набожні» віроломно лицемірять.

 

Пороків і оман осиний рій

Вбиває правду. Носять в серці звірів

Актори й глядачі брудної гри.

 

14.

Актори й глядачі брудної гри

Вітають божевілля на арені.

Із пащі темноти гуркоче грім, 

Гуляє буря крові навіжена.

 

Лунає у серцях мисливський ріг, 

Збувається новітнє Одкровення.

І смерті невблаганні косарі

Збирають данину для сюзерена.


Бо кожний носить ворога в собі, 

І бореться з пекельним заповітом.

А після – каяття, розплата, біль…

 

Та відчаю сльозами не зцілити.

Кумир шепоче заповідь «убий»!

Ім’я йому – Арес. Прокляття світу.

 

МАГІСТРАЛ

 

Ім’я йому – Арес. Прокляття світу.

Володар смерті у палаці зла.

Душа його безумством оповита, 

В пекельних жилах клекотить смола.

 

Від крові не утомиться п’яніти, 

І рахувати неживі тіла.

Земні царі – його надійна свита.

Гріхи насилля – непохитний клан.

 

Жорстокий бог панує над рабами, 

А ті несуть життя свого дари.

Він автор найабсурднішої драми, 

 

І тішить слух йому смертельний хрип.

А люди досі не дійдуть до тями –

Актори й глядачі брудної гри.

2015 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.02.2015 Поезії / Вірш
Не довго я була в едемі слів...
06.03.2015 Поезії / Вірш
Півночі затремтіло у сльозах...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Холодно
08.12.2016 © Костенюк / Вірш
Англія в 1819 році
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
Сонет
23.08.2015 © Тетяна Белімова
Зворотний бік дощу
04.03.2015
Ім`я йому - Арес
11.09.2014
Готична королева
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 123  Коментарів: 6
Тематика: Поезії, сонет, Арес, володар смерті, тріумф, безумство, смола, лихий, отруйний, безодня, влада, насилля, прокляття
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.03.2015 20:16  © ... для Тетяна Белімова 

Вельми вдячна! ))))) 

 05.03.2015 20:15  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам!)) 

 05.03.2015 00:42  Тетяна Чорновіл для © ... 

Чудові сонети!
Майстерно, як завжди в Вас, і дуже актуально! 

 04.03.2015 20:42  Тетяна Белімова для © ... 

Пані Ліліє, Ви вражаєте, як завжди! І формою, і змістом. Навіть не уявляю, скільки треба натхнення, таланту і праці, аби створити такий вінок сонетів? Чудово! Ну що тут ще сказати? Пишете ніби про античність, але ж насправді все про нас і наш час!

 04.03.2015 16:16  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дуже дякую Вам!) 

 04.03.2015 16:13  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Глибинна, об"ємна і майстерно написана поезія!!!

Цікаво читати і осягати не просто сюжет, а філософський підхід твору...

Браво, авторе!!!

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
14.09.2011 © Ілля Герасюта
03.05.2011 © Наталі
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
07.12.2014 © СвітЛана
08.02.2012 © Серж
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди