12.03.2018 21:49
Без обмежень
4 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 18, Том1

ЧОМУ ЗНИКАЮТЬ ПОЧУТТЯ?

Перший день трудового тижня для Олександра Андрійовича випав, як той сніг на голову, як неочікуваний грім серед ясного, літнього неба. Він, прокинувшись, несподівано відчув, що неосяжного почуття любові до Сніжани, яке сонячно випромінювало в його очах її бажаний образ і відкривало йому цілий Всесвіт, більше не існує. Де б не був і що б не робив, він завжди бачив перед собою її живе фото, а цього ранку воно чомусь безпричинно і раптово зникло з його постійної уяви.

Він, пориваючись, щоразу намагався таке почуття відновити в собі, але воно не з’являлося. Сніжана вже не спала і чекала його пробудження. Він, піднявшись на лікоть, став її розглядати, проте йому чомусь не вдалося побачити її такою, якою бачив щоранку, яку щоденно він носив у своїй повсякчасній уяві. Йому стало нестерпно боляче – і він заплакав у неї на грудах, повідомивши про свою втрату. Плакав і думав, чому вона вийшла з його душі такою, якою її сприймав і носив у собі майже десять років. Він лежав коло Сніжани, обнявши її продовжував плакати. Вона для нього була все такою ж милою і такою ж бажаною. Він відчув, як завжди, теплі її обійми і смачний поцілунок, але втрата відчуття бажаної уяви, яка постійно супроводжувала його в повсякденному житті, не давала спокою.

– Не плач, мій любий, – ридаючи, заспокоювала його Сніжана. – Хвате нам рюмсати. Давай вставати та гайда на роботу, – сказала Сніжана і піднялася.

Олександр теж встав, але був ще ніби сам не свій. Вони повмивалися, поснідали і поїхали на роботу.

Сніжана вийшла на зв`язок із Наташею з планети «SS-433». А поруч з нею сидів Олександр і думав про те «але ж», що сказала Наташа.

– Слухаю тебе, Сніжано. Що трапилося? – дивлячись на її сумне обличчя, запитала Наташа.

– Пригадуєш, Наташо, як ти колись задавала запитання моєму Олександру, що він робитиме, коли його любов до мене зненацька зникне, – запитала Сніжана.

– Пам’ятаю. Я так довго очікувала вашого звернення і хотіла ще тоді застерегти вас від такої події. Але не хвилюйтеся. Це закономірне явище природи. Любов, як і вся матерії, не вічна. Вона, як і матерія, не зникає і не з’являється знов, а з одного стану переходить в інший – так казав ваш вчений Ломоносов, – заспокоїла Наташа. – Незабаром Олександр про все забуде, і будуть у вас хороші любовні стосунки.

– Будуть іще якісь катаклізми любові? – запитала Сніжана.

– Звичайно, – відповіла Наташа.

– А коли і які? – поцікавилась Сніжана.

– Я вам казала і ще раз нагадаю, що любов – це особлива матерія почуття. Відомо, що будь-яка матерія в оточенні іншої матерії при певних обставинах генерує в ефірі енергію, яка може на деякий час створити нову матерію, що буде здатна притупити гострі почуття любові, – відповіла Наташа. – Але нас це не турбує. Наша свідомість і наші почуття сприймають любов різної величини. І така різна любов приємно впливає на свідомість подружжя. Ми сприймаємо це, як належне. Коли в наші почуття завітає взаємна любов іншої особи, то ми відчуваємо її відразу. Живемо таким ефірним випробуванням любові на її міцність і тривалість, бо такими стаємо вже при народженні. Різна любов на нашій планеті – це наша потреба, наші душевні та духовні харчі, і чим її більше, тим довше живе організм людини, – продовжувала Наташа. – Така форма любові, звичайно, не для вашого суспільства. У вас вона приводить до розлучення подружжя. У вас свідомість не може миритися з такою любов’ю, як у нас, або на планеті Нібіру, або на інших планетах. Ваша свідомість залежить від резервної частини мозку, яка ще не визріла до такого інтелекту, як на інших цивілізованих планетах. У вас, правда, є такі особи, котрі, керуючись розумом, пробачають (як ви кажете) зраду. Це значить, що їх резервна частина мозку вже задіяна свідомістю і вони якоюсь мірою здатні боротися ( як ви кажете) з ревністю. Це ваш колега Микола Антонович, бо в нього вже задіяна свідомістю резервна частина мозку. Отож керуйтеся своїм розумом, боляче переборюйте своє поняття любові у вашому розумінні. Іншої поради для вашого слаборозвинутого суспільства я не знаю. Ви, Сніжана, як розумна жінка маєте сприймати таку земну любов так, як трава сприймає Сонце різної температури. І якщо й до вас, Сніжана, і до Олександра завітає нова любов і освіжить ваші почуття – то не цурайтеся її, навіть якщо комусь із вас буде нестерпно боляче. Чому на планеті Нібіру і на нашій живуть довгожителі? Просто вони все життя поповнюють свою любов джерелами нової любові, не забуваючи попередню любов. Любов – це еліксир здоров’я, вічний двигун життя. Отже ви, Олександр, запитуєте себе, куди поділася ваша повсякчасна уява образу Сніжани? За розумінням моєї цивілізації любов до Сніжани нікуди не поділася, а просить поповнити її свіжими джерелами любові. Жаль, що ваша свідомість не розуміє ще такого поняття, – так свою думку закінчила Наташа.

16.08.2013.

м.Дніпропетровськ 16.08.2013 р.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Роман

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На грані живого і мертвого (Глава 19, том1) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На грані живого і мертвого (Глава 17, том1) / Роман | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 5 | Знайдено: 25
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: На грані живого і мертвого (Том I);
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;